Складносурядне речення. Контрольна робота

Латаття ніжилося в озерах, хитали ряску карасі.

На вечірньому небі потьмяніли і щезли сріблясті зірки.

Національна своєрідність зближує нації, а не роз"єднує їх

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки

Старенька жінка вносила соломки і ,вся залита сяйвом золотим, чогось палила у печі іконки, поцілувавши кожну перед тим.

Дорога зіп"ялася на невисокий перевал і круто збігла вниз по вапнистому білому схилу.

То наближаючись, то віддаляючись, але не стихаючи зовсім, гуркотіло два трактори в полі.

Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і нескінченний Чумацький Шлях простягнувся у вічність.

Запрягайте коні в шори, коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії

Темне небо лежало,і хмара ходила навскісна, та шуміли тополі.

Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя

Ялинка затремтіла від низу до вершечка, та кілька глиць упало на сніг

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно, і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно.

Раптом заблискотів вогнями весь правий берег, і стало видно скіфські могили над Дніпром.

Біла стежка вдалечі губилася, а мені у безтурботні дні назавжди полюбилися ніжні пісні.

Одна хвилинка темного горя-і вмить усміхнулося золоте поле.

Удосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах

Зрідка тут пробіжить заєць або спиниться на кручі вовк

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

коли весна приходить справжня

дарма що холоди і зливи

а в грудях калатає

і заливаються, і мріють

Ну хто не знав його і хто не слухав?

Десь коні ржуть і глухо грають сурми.

У полі сонце і в селі все залито гарячим сяйвом.

Без Слова немає обнови і часу мертвіє відлік.

Тільки коники сюрчать та перепел підпадьомкує.

І наперед не треба ворожити і за минулим плакати не варт

Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук

Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

Лиш храм збудуй а люди в нього прийдуть

Танула сиза мла й у первісній величі величі сходило сонце

Тепло було й вишні цвіли рясно

Заснули доли і полонина в тиші спить

Ураз тряснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес

Ясно ще осіннє сонце сяє та холодом осіннім вже в повітрі потягає

Квітує жито і ячмінь колос викидає

Чимось зарадиш людині і на душі легко весь день

Чужих два слова в пісні буде і пісня вже тоді чужа

Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак

Чумацький віз тихо рипить піді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу

Кам"яні баби стояли на курганах і сліпо дивилися у далечінь та ще високо у небі шугали орли шукаючи нової поживи

То по полю я б хотів чорним вихором летіти то мавок серед лісів я б ловив на зойк трембіти

Шаблю вибито з рук але з серця не вибито дух волі й жадання краси!