Складносурядне речення. Розділові знаки в складносурядному реченні

утворене з кількох простих, залежних одне від одного речень, поєднаних сурядним зв'язком, при цьому одне з речень несе в собі основний зміст, інше – додатковий

утворене з кількох простих, рівноправних, незалежних одне від одного речень

яке має у своїй будові 2 і більше рівноправних простих, поєднаних сполучникамии сурядності та інтонаційно

утворене з кількох простих, залежних одне від одного речень, поєднаних сурядним зв'язком та інтонаційно

2, 4, 6

1, 3, 5, 6

2, 4, 6, 7

2, 3, 5, 7

І гомоніла травами долина, і річка бистра поміж трав текла.

Уночі була гроза, проте ранок видався ясний на диво.

То сонце усміхнеться нам крізь хмари, то дощик рясно землю полива.

Заросла стежина до хати, та місячної ночі не блисне світло у вікні.

Хліб-сіль для друга й брата, а для ката - грім.

Палахкотять, згорають дні, в заграві гаснуть до останку, але щоразу на світанку життя всміхається мені.

Цар не вогонь, та, ходячи біля нього, опечешся.

Чи то настане нічка темна, чи то веселий день шумить.

По узліссі на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава, зате вранці у повітрі ще дихає морозець.  

Зацвіли пишно і духмяно запахли у Києві каштани, але весна ще неповністю вступила у свої права.

А за вікном то хмарилось, то зрідка зблискував промінь неяскравого сонця.

Василько розчепірив руки і, падаючи грудьми на воду, звів їх докупи.

6

4

8

5

Туман уже піднявся і небо стало сірим.

Торкає вітер пальцем колосочки й вони дзвенять.

Мені шумлять октави тополині і льон у синій повені сія.

Бігла стежка в далеч і губилась

А мені у безтурботні дні

Назавжди, навіки полюбились

Ніжні і замріяні пісні.

Низенький чоловік махнув рукою і машина зупинилася, від’їхавши трохи вперед.

Ще мить і сад загубить пишну вроду.

Всихає непокірне верховіття і літнє листя бронзою дзвенить.

Ластівка день починає а соловей його кінчає.

Сухо й дзвінко тріщать у саду цвіркуни та стривожені тополі а он красуються в траві ромашки, напоєні пахощами грибного лісу.

Не загримів ні грім у хмарах, ні зловісні блискавки не розкраяли неба врочистим спалахом, ні бурі не повивертали з корінням могутніх столітніх дубів.

Тягуче закашлявся грім і об листя запорощали великі, мов боруб'яхи краплі, проте ввечері засміялося сонце, весело, жваво.

Вузька польова дорога одразу за селом пірнає в ранковий розлив туману і зникає десь у гущавині трав та верболозів.

Місяць зійшов над морем і скелі стали ближчими і місячна доріжка бігла по воді до них.

І хай тоді сивіють брови і кров у жилах погаса.

Сичі в гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів.

Чого світання так ясніє в полі і ген сріблиться пісенька дзвінка?

І хай тоді сивіють брови і кров у жилах погаса.

Все було: хурделиці, негоди, нескінченні далі чужини, та завжди я радісно приходив до калини, неньки і весни.

Жовті палички цвіту тихо гойдались на волосинках вздовж колосків; і непомітний пилок золотився на сонці.

Микола направив струни, повів смичком, і жалібна пісня розляглася по хаті.

Була метелиця - і тиша залягла.

Уже давно стояла ніч над землею, і зорі виблискували з темного неба.

Сьогодні світ руками я обняв, і навзаєм зі мною світ обнявся.

Місяць зблід - і разом з цим зблідли скорботні солдатські обличчя.

Був літній ранок; і все навколо зеленіло і пахло.