Складносурядне речення. Завдання в тестовій формі

Хто своє носить, той чужого не просить.

На вечірньому небі потьмяніли і щезли сріблясті зірки.

Усе йде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі.

Темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміли тополі.

Лиш коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі.

Ялинка затремтіла від низу до вершечка, та кілька глиць упало на сніг.

Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя.

Ще лише хвилинка-друга і гарячі коні порівняються з маврійським дубом.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно.

Біла стежка в далечі губилась а мені в безтурботні дні назавжди навіки полюбились ніжні і замріяні пісні.

Раптом заблискотів заколихав вогнями весь правий берег і стало видно скіфські могили над Дніпром і лівобережні піски.

і надворі починало вже темніти.

і накладало ніжні сліди на берег.

розкидаючи рожеві плями по піску.

ніби пірнало в безкрає море.

Десь коні ржуть і глухо грають сурми.

Без Слова немає обнови і часу мертвіє відлік.

Вже червоніють помідори і ходить осінь по траві.

У полі сонце і в селі все залито гарячим сяйвом.

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Гроза прийшла і грім ударив десь збоку.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть колосом шумлять.

А вже весна і знову серця щем і знов надія мертва оживає.

На яру стояло чималеньке село і посеред села біліла невеличка нова церква.

Ураз тріснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Проходять покоління по землі та кожне творчий слід свій залишає.

Глянути не встигнеш вік промайне.

Закінчилася злива і хмари розійшлися.

Пройшла гроза і ніч промчала.

Дунув вітер понад степом і сліду не стало.

1

2

3

4

5

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти, ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна ти випросталася для волі.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Шаблю вибито з рук але з серця не вибито дух волі й жадання краси!

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалось пташине життя.

Кам'яні баби стояли на курганах і сліпо дивились у далечінь та ще високо в небі шугали орли шукаючи нової поживи.

Чумацький віз тихо рипить піді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.