Сполучникові й безсполучникові речення. 9 клас

А кожен з нас і плаче, і сміється в обіймах днів.

Ось на стрункій та високій осичині листя пестливо тремтить.

Обліта додолу листячко строкате, оголилось клена зранене плече.

Чекали нас тривоги, грози і дороги.

головні члени речення.

другорядні члени речення;

розділ науки про мову, який вивчає синтаксичні одиниці;

синтаксичні одиниці

другорядні члени речення;

головні члени речення.

речення, що складається з двох або кількох простих речень, об"єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією.;

граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів певної мови, яка становить окрему, відносно незалежну думку;

речення, що складається з одного або кількох граматично поєднаних слів, які виражають відносно закінчену думку

складні сполучникові і складні безсполучникові;

складносурядні;

складнопідрядні.

складносурядні і складнопідрядні;

безсполучникові;

лише складнопідрядні.

Ішов дрібний густий дощик, і сіра імла застилала берег.

весна

В лісі посутеніло;

Літо дбає, зима поїдає;

У долинах співали струмки, і кожен з них мав свій голос;

Є люди, що їх у сьому хочеться наслідувати.

… i сипала пригорщi снiгу

… i все дужчав мороз

… i не здавала позицiй

… i скувала льодом річку

... і не пускала дітлахів надовго на вулицю.

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане.

Степ спочиває, набираючись прохолоди після денної сліпучої спеки.

Тугі, кошлаті хвилі хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь.

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом полину.

Вони ввійшли в коридор, а тоді до покою.

Сиджу і слухаю, як народжується вітер.

 І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила.

І на цих високих пам’ятниках спочивають не тільки запізнілі перелітні птахи, а й, здається, у надвечірніх сутінках дрімають обважнілі хмари.

Раділа мати, коли збирала льон, ткала полотно, відбілювала його та шила нам сорочки.

Сорочка на ній біленька, тоненька, сама пряла, сама й вишивала пишнії рукава червоними нитками.

На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.

На тому місці, де стояла рідна хата,нині уже стоїть нова.

Або рибку з'їсти, або на дно сісти.

То сонце усміхнеться нам крізь хмари, то дощик рясно землю полива.