СПР

Я думаю, що коли б я був художником, то намалював би зовсім інший міст (В. Кисельов).

Місяць тихо, крадькома викотився увесь на небо, неначе через велику силу виліз з води (І. Нечуй-Левицький).

Хлопчак вихопив з криги шпень і почав ним, як веслом, підганяти крижину до берега (М. Стельмах).

Може, тому що вдень всю увагу на себе привертала зелень у всіх відтінках, вночі в нашому роду домінували звуки й пахощі (І. Вільде).

У відкритому полі видно, як летять у вирій журавлі, як бродять по свіжій ріллі чорні граки, як сумує на самотній деревині сіра ворона, загорнута в чорну хустину (В. Гжицький).

Над світом стояла така благословенна тиша, що було чути, як кущики жита ронили краплі роси (М. Стельмах).

Може, просто наснилося йому зараз все те, що могло бути, до чого прагнула його душа? (І. Цюпа)

Вони перелетять у ту країну, де небо ще синіє, як весняне, де виноград в долині зеленіє, де грає сонця проміння кохане (Леся Українка).

Добре, що навпроти його будинку знаходився сад, звідки долинали пташині голоси (І. Цюпа).

Але правди в брехні не розмішуй, не ганьби все підряд без пуття, бо на світі той наймудріший, хто найдужче любить життя (В. Симоненко).

Тепер він уже не був певний, чи велосипедист таки справді подивився, чи йому те привиділось (Ю. Мушкетик).

На твоєму людському шляху каміння, яке ти повинен прибрати, щоб тим, хто за тобою, було легше (В. Сухомлинський).

Навіть квітка квітує для того, щоб зоставити після себе насіння, щоб знову відтворити свій квіт у майбутньому (О. Гончар).

І тепер, коли утома у своїх обіймах пригорта, – мені так хочеться додому, де коливаються жита... (Д. Фальківський).

Почали радитися, як їм вибратися з плавнів, куди йти (М. Коцюбинський).

Тоді він починав мріяти, бо тільки мрій йому не вистачало, щоб дійти верховин радості, які відкривалися перед ним у ці години (С. Скляренко).

1

2

3

4

Тільки коли ми досягаємо мети, ми вирішуємо, що шлях був правильний (П. Валері).

Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш що в ній щось є не земне, а небесне (М. Коцюбинський).

Ми працю любимо, що в творчість перейшла, і музику палку, що ніжно серце тисне (М. Рильський).

Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати (Л. Костенко).

По-справжньому веде за собою та книга, з якої читач робить висновки сам, тому, що така книга впливає на його поведінку (А. Макаренко).

За тим, про що і як розмовляє людина, можна визначити, які книжки вона прочитала (І. Роздобудько).

І хоч на світі сторони чотири, я тут живу, бо я свій край люблю (Л. Костенко).

На твоєму людському шляху каміння, яке ти повинен прибрати, щоб тим, хто за тобою, було легше (В. Сухомлинський).

Коли людині є що сказати, вона виллє з глибини власної душі все те, що має на папір або полотно (І. Цюпа).

СПР з'ясувальне

СПР означальне

СПР обставинне місця

СПР обставинне часу

СПР обставинне наслідку

СПР означальне

СПР з'ясувальне

СПР обставинне часу

СПР обставинне місця

СПР обставинне причини

СПР означальне

СПР з'ясувальне

СПР обставинне часу

СПР обставинне місця

СПР означальне

СПР з'ясувальне

СПР обставинне часу

СПР обставинне місця

три підрядні частини поєднані послідовною підрядністю

три підрядні частини поєднані однорідною підрядністю

дві підрядні частини поєднані однорідною підрядністю

три підрядні частини, дві з яких поєднані однорідною підрядністю, одна - неоднорідною

три підрядних частини: перша - обставинна умови, друга - означальна, третя - з'ясувальна;

дві підрядні частини - з'ясувальні;

три підрядні частини: перша - обставинна умови, друга і третя - з'ясувальні;

дві підрядні частини: перша - причини, друга - означальна

п'ять підрядних частин: перша - обставинна умови, друга, третя, четверта і п'ята - з'ясувальні