Складнопідрядне речення: означальне, з'ясувальне, обставинне часу і місця

А Вона відчуває ті місця, з яких сила земна переходить в людину.

Б На дуба-велета, що ріс віки, накинулись вітри шалені з бору.

В Люблю, коли виводить літо останні грози на парад.

Г Від того земля не схолоне у надрах, що вкрита буває густими туманами.

А Сторожа ходить по міському валу, і сови сплять в западинах бійниць.

Б Ще нехай зацвіте ромашка, і всміхнеться засмучена мати.

В І на хуторі, і в гаю все змовкло, все заснуло.

Г Усе в ній біліло: і стеля, і вишиті рушники на стінах.

А Нехай над світом тіні хмурі на зло їм ставимо життя.

Б Там де мало горіхів і шишок білка заготовляє вдосталь грибів.

В В погожий день коли цвіте калина гуркоче в небі благодатний грім.

Г Виявляється що дорослі ведмеді дуже пристрасні математики.

Як і в усіх путящих замках, в Ужгородському також мають бути привиди.

Я пам’ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом.

Як вершини Гімалаїв велично підносяться на тисячі метрів, так ясно й чітко

звучать слова Реріха, увінчуючи людське життя.

Якщо говорити про кольорову гаму в складанні букета, то тут існують деякі

правила.

Я сідаю на дві години набивати порожні гільзи, і це фактично є вже початок полювання.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Людство давно і всерйоз задумується над тим, як обмежити свій вплив на природу.

То пролетить березовий листочок, то пробіжить невидимий їжак.

Варіант, що зберігається в Харківському художньому музеї, за послідовністю

виконання є першим.

Адже хто з них уміє так, як цей професор Яворницький, зазирнути в душу людини.

У літописі йдеться про те, що княгиня Ольга прийняла заповіти християнської віри й жила за її законами.

Поворотним в історії Качанівки був момент, коли її власником став генерал-губернатор Петро Рум’янцев.

На краю села дівчата співали веснянки, гомоніли й галасували діти.

Тихо й нудно, і спека пекельна.

На тонкій шиї чорнів шнурок з дукачем та червоніло дрібне добре намисто.

Людина відчуває свою слабкість тоді, коли її покидають надії.

Я з тих країв , де над Дніпром цвітуть , шумлять гаї.

Будеш , батьку , панувати, поки живуть люди.

Дуже важливо , щоб учням було дороге все створене старшими поколіннями.

Щасливий чудесний край , де навіть вода могла приносити людині статки !

[Якби...], (...).

(Якби...), (то...).

(Якби...), [...].

[...], (якби...).

І не збагну ніколи, як вмістилось моє життя в маленькім слові «хліб».

Справжня любов народжується тількі в серці, яке пережило турботу про долю іншої людини.

Де діти перестають любити і поважати батьків, там кінець усьому.

Коли одна держава завойовувала іншу, відбувалося «схрещення мов».

Коней пустили на прибережні луки, яких ніколи не торкалася коса.

А де нема любові і страждання, там не живе, не б´ється і життя…

Чому ж стоїш без руху ти, коли весь світ співає?

Оддалік, де жита вигнались на рівнинах, плив комбайн.

Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш.

Доки дійде сонце — роса очі виїсть.

[ ], (як...).

(Де...), [там...].

[Коли б... ], (... то...).

[... від того], (що...).