Тематичне оцінювання № 6 " Пряма і непряма мова"

прямою мовою;

непрямою мовою; 

.

діалогом;

цитатою

 Запам’ятайте вислів Дмитра Білоуса Мова це пісня душі покладена на слова.

Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує

С. Плачинда стверджує мова об’єднує згуртовує людей у націю.

Ви говоріть а ми будемо слухати.

Коли дивлюсь туди он, на захід, іноді чомусь так сумно-сумно стає, говорила Маша (О. Гончар).

Чого зажурився, мій любий козаче – питає дівчина вродлива (Леся Українка).

Варвара запитала у начальника, чи можна послати телеграму в Москву: у неї там занедужала мати (Л. Первомайський).

Яка ти розкішна, Земле, думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами (М. Коцюбинський).

«П, - а , - П».

«П, - а : - П».

«П, - а , - п».

«П! – а: - П».

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка? »

«Не проводжайте мене.» - Попросила дівчина рідних.

«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійди до мене…»

Казав пан : «Кожух дам», та слово його тепле.

Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

Гетьман заперечив головою, що не хоче.

– Що ти хочеш від життя?

– Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

– Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

«Сідай за книжки. Зубри!» - «Мамо, епоха зубрінь минула».

 – «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?» –  «Вчитись хочу, але по-справжньому».

– Не святий і він! До всіх добрими не будеш. – Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше. – Правильно, нам пора про своє подумати.

– Доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючи крок.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?

Що ж не дає мені промовить просто Так, доле, ти міцніша, я корюся.

Ніщо так не красить людину, як натхнення, подумала Ярослава.

А це ти, Максиме зрадів Карно, дивлячись у вікно. Заходь, заходь!

Чи впізнаєш мене, Петре промовив до Кавуна Джеря.

A) Спали мені на думку відомі рядки, в яких Павло Тичина закликав природу хлюпни нам, море, свіжі лави! О земле, велетнів роди!

Б) «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» – писав Панас Мирний.

B) В. Сухомлинський зазначав, що любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.

Г) Уява поета малювала таку картину:

«Летим. Дивлюся, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає» (Т. Шевченко).

«Щасливий ти в нас, Даньку» – щебетали дівчата, хрумаючи бублики (О. Гончар).

«Де ж він, де?» – гукнув Бертольдо, – «Що ж він криється між вами?» (Леся Українка)

«Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі, – думав молодий Джеря (І. Нечуй-Левицький).

Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок)

Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.

Сам до себе говорив Тимофій, що земля найкраще пахне восени.

Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

Олена Петрівна запитала, хто купив Ользі таке гарне намисто.

«З щастя та горя скувалася доля» – каже людська поговірка (Панас Мирний).

«Ну, добре, стримав образу Аркадій Петрович. – Не одрікаюсь од своїх слів» (М. Коцюбинський).

Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» (Леся Українка)

«Леоніде, – Адріана відірвала обличчя від долоні – а ви читали «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста?» (Р. Іванчук)