Ускладнені речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними та відокремленими членами речення

А Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.

Б На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.

В Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі.

Г Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то боло­тами, то полями.

Оздоровчі вправи для спини можна виконувати лежачи

Богдан нахмурившись стоїть біля столу над конспектом

Робітники інженери академіки усі працюють не покладаючи рук

Навчатися треба постійно й не зупиняючись на досягнутому

Кажани з'їдають багато шкідливих комах зокрема жуків і комарів

Багато нітратів може бути в ранніх овочах наприклад у зеленій цибулі

У всьому крім добрих справ знай міру й час

Ти вже командуєш замість батька?

А. Тут, серед швацького краму, вони й стріли Павла Павловича.

Б. А там же, за стіною, своє написане музика програвав тихенько, лиш собі.

В.Ось тут, у лузі, не так давно ходили вдвох шукати гусей.

Г. І тоді, після тієї оказії, пес цей, замість сховатися в найнебезпечнішому закутку, кинувся слідом за машиною.

А. Обабіч шляху лежали незнайомі поля перекраяні вузькими довгими нивками.

Б. Вимиті вчора коси тонко пахли суницею.

В.Голубе сонце вкрите рідкими хмаринками щиро лило ясне світло на лани.

Г. Гори сплять оповиті туманом.

А відокремленою обставиною  

Б відокремленим означення

В відокремленим додатком

Г вставним реченням

Д однорідними додатками

1

2

3

4

Побачивши в магазині нову енциклопедію, я захотів її купити.

Ще не ходячи до школи, мама читала мені вірші Лесі Українки.

Роблячи нотатки, нами було прослухано доповідь однокласниці.

Створюючи виставу, було осучаснено текст класичної п’єси.

Саме тут на Київщині Емму Андієвську застала війна.

Духовна культура зв’язана з матеріальною культурою міцними нитками хоч і невидимими.

Микола все стояв похнюпившись.

Княгиня не сідаючи за стіл усе ходила слідом за дівчатами. 

Окрім числових рядів, розглядають ряди функціональні.

Окрім друкованого в Україні «Богословника», Шевченко, перебуваючи в дяка, міг ознайомитися і з окремими творами художньої літератури.

Учитель завжди підтримував Сашкове захоплення поезією, особливо народною

Хлопець любив дерева, квіти, тварини - усе крім молока.

Одвічним закуреним шляхом тихо посувається валка.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь  рясно вкриті краплистою росою.    

Природжений співак, він любив пісні і в душі пишався своїм артистичним хистом. 

Троянди, гріючись на сонці нескупім, нам серце радують відродженням своїм.

Жайворонки співали над ріллею, високо піднявшись угору.

3 півночі повіяв свіжий вітер, розірвавши пелену хмар.

Уже смеркаючись, ми дісталися моєї малої батьківщини — Канева.

Місяць плив, намагаючись утриматися на нетривких хвилях неба.

І Оксану мою зорю мою добру долю що день божий умивали.

Виснажені атаками й великими втратами німці не витримали грізного натиску полку.    

Над берегом послався невеликий густо засвічений білою ромашкою луг.  

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.   

Стоять налиті сонцем дні. 

В небі чистім і прозорім сонце сяє.       

А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі.

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.    

В імлистій далині осяяній срібним промінням місячним стояли широкі лани золотого жита та пшениці.  

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

А он старе Монастирище колись козацькеє село. 

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Прокидається наповнений зеленими пахощами степ.

Олеся йде сама дорогою — легка, витончена, пругка.

Заходив тихий вечір, незмінно вогкий, кудлатий від хмар.

Засмаглі й оздоровлені покидали ми лазурове узбережжя.

Самсон заступник твій надія та єдина відкрив чужинці свою міць таємно.

Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем.

До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина.

Віолончельний ялини шум пісню душі моєї хотіли вітри підняти на глум.

Не читай лежачи!

Погомонівши молодята пішли з садка.

Деякий час усі сиділи задумавшись.

Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Не оравши й не сіявши не будеш хліба їсти.

Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись.

Красуючись біла хмаринка тріпоче вгорі

Тут розкіш була вітрові.

На Володимирській гірці в Києві над Дніпром граються мирно діти

І сьогодні в цей вечір іскристий не забуть мені слів тих твоїх

Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу.

Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі!

З-за моря припливла сюди, кохана чарівнице?

Глянь оком щирим, о Божий Сину, на нашу землю, на Україну.

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули.

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум'ям привітним і незлим.

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали.

З кожним роком прощаючись важче залишити стареньких батьків.

Світова зірка блідне й тремтить догораючи.

Дрібні хвилі темніючи зливалися докупи.

Білий димок хвилюючись здіймається догори понад чумацьким табором.