ТКР № 3. ОДНОРІДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ, ЗВЕРТАННЯ, ВСТАВНІ СЛОВА

 Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману. 

Щасливий я що народився на твоєму березі що пив у незабутні роки твою м’яку сиву воду.

На збори нашого десятого класу прийшли вчителі. 

 З другої хати доносилася сумна журлива пісня. 

Чарами віє від необмеженого синього простору. 

 моє кімнатне

темне хатнє

кімнатне чисте

прозоре чисто вимите

моє зачинене

 Відкрий мені таємне джерело де дерево росте старезне вузлувате

 У родині панували теплі дружні взаємини

У довгожданім веснянім теплі розквітнуть і гори і доли.

Днина гожа висока ясна.

 Кущиться бляклий поламаний вітром очерет

Моя думка — краще закріпитися і чекати допомоги

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим

 І вже не існувало для нього нічого окрім озера осики й хмелю

Вже почалось мабуть майбутнє

Маю я святе синівське право з матір’ю побуть на самоті.

Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий .

У дубині вечеряли дятли наїдаючись видно на зиму.

 У таких болях ішли дні місяці і нарешті роки.

підметом

 додатком

 означенням

не є членом речення

 Власне кажучи щороку відкриття полювання буває двічі

Не можна кажуть людині помолодшати а подобрішати завжди можна

Відцвів воронець облетіли на вітрах маки польові рано вони зацвітають і швидко гаснуть зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур

Були ми квітками в одному суцвітті чи просто сусідніми днями в спекотному літі

МАБУТЬ, ОТЖЕ, НА МОЮ ДУМКУ, ДО РЕЧІ

ПО-МОЄМУ, МАЙТЕ НА УВАЗІ, МОЖЕ, ДЯКУЮ

НАВІТЬ, МАЙЖЕ, ПРИБЛИЗНО, ПРИНАЙМНІ

 НА ЩАСТЯ, НА ЖАЛЬ, ЩОПРАВДА, СПОДІВАЮСЯ

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.

Стоять налиті сонцем дні.

В небі чистім і прозорім сонце сяє.

А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі.

Відокремлена прикладка

Відокремлене означення

Відокремлена обставина

Відокремлений додаток

І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день Божий умивали.

Над беркгом прослався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.

Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер'яним поясом з китицями.

А пісна, наростаючи, пливла над берегом.

Жінка іде поволі і трохи зігнувшись.

І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи.