Повторення вивченого у 8 класі

Сільський чабан, дід Свирид, показав та розказав мені,

як із тієї солом’яної стріхи бриля шити.

Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної хати.

На ослінчику вона, матуся, сидить.

На сцені актори виконують п’єсу, яку створив письменник-драматург.

Швидко надходив вечір морозний, зоряний.

А він, сліпий, сивоусий про колишнє плаче.

Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо.

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь рясно вкриті краплистою росою.

А он старе Монастирище, колись козацьке село.

Поліна зітхає, шанобливо ставлячи перетерті стоси на полицю.

Молода жінка, посивіла й змучена, чекала вістей про чоловіка.

У тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часословці, житія та інші книжки.

Росте дочка, смаглява і кирпата.

Радуюсь вам, молоді, тонкоброві, наче з бронзи відлиті, дзвінкі у розмові.

Радуюсь очам, налитим блакитом, радуюсь усмішкам, палким і відкритим.

Нам молодим, чужа була утома.

З-за густих акацій видко широкі сходи, нові, чистенькі.

На світі все знайдеш, крім рідної матері.

Грицик, найліпший Саньків товариш, пасе за селом панські телиці.

Петрик, угледівши свого малого господаря, перейшов з розгніваного реву на докірливе гримкотіння.

Поволі, нога за ногою, пливе валка битим шляхом 

Тут, біля школи, посадимо квіти

Рано, разом з сонцем, прокинулась і Харитя

Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав леге­сенький туман (І.Неч.-Лев.).

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо

Я вже прочитав казку та вірш

Мабуть, весна принесе з собою і радість.

Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно.

Поля, ліси, гори – усе сяяло після дощу.

Мама - найкращий друг дитини

 Я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією казковою красою.

Зима встановлює свої закони й правила.

Сніг переливається різнобарвною веселкою, віє легкий вітерець.

Пролетіла ворона і змахнула сніг на доріжку.

Славте землю і весну, славте країну молоду. (З підручника)

Посадили над козаком явір та калину (Т. Шевченко)

 Молоденькі сади ми посадили на кручі, яворами пикрасили дорогу по ходу. (А. Малишко)

Глибокою старовиною віє від веснянок (Н. Шумада).

називне односкладне речення

узагальнено-особового речення

 неозначено-особового речення

 означено-особового речення

називне односкладне речення

неозначено-особове речення

узагальнено-особове речення

немає правильної відповіді