Узагальнення й систематизація вивченого. Пряма мова. Цитата. Діалог. Орфографія.

Н..ютон, п..юре, кап..юшон, близ..ко;

т..мяний, різ..бяр, радіст.., с..міх, корис..тю;

снит..ся, косит..ся, лял..ці, виховател..ці, дівчинон..ці.

П..єдестал, миш..як, верхів..я, дзв..якнути, п..юре;

рутв..яний, В..ячеслав, Монтеск..є, торф..яний;

голуб..я, подвір..я, бур..ян, довір..я, інтер..єр

зран..я, безсмерт..я, пісен..ий;

блажен..ий, швидкоплин..ий, осін..ій;

склян..ий, юн..ат, без..убий;

спросон..я, лист..я, кам’ян..ий.

пр..пишний, пр..йти, пр..йменник;

пр..єднання, пр..сісти, пр..мусити;

пр..чепити, пр..багатий, пр..лягти;

пр..їхати, пр..міський, пр..добрий.

Брин..чати, дозвол..те, боягуз..кий, оган..бити

Кіл..цевий, касун..чик, монгол..ський, візуал..ний

Павіл..йон, по-братерс..ки, на стежин..ці ,зат..марити

Кіл..кість, пот..мянілий, нен..чин, сяд..мо

В..ячеслав, кар..єра, пів..ящика, медв..яний

Верб..я, міжгір..я, дзв..якнути, без..ядерний

Зв..ялити, кур..йозний, між..ярусний, круп..яний

Двох..ярусний, пів..яру, об..єкт, під..їжджати

Б(б)удинок А(а)ктора

Н(н)овий Р(р)ік

А(а)ндріївський У(у)звіз

В(в)ерховна Р(р)ада

А) «П», – а;

Б) А: «П».;

В) «П – а, – п».;

Г) А: «П», – а.

А) Яка стоїть немов свята та божа.

Ото така вже вдача потайна.

Бо на обличчя з янголами схожа,

але в душі – то чистий сатана.;

 Б) «В такому разі будемо відверті,– сказав суддя,– бо тут не до прикрас».;

В) І осінило раптом Горбаня: «А може, то було якесь дання?»;

Г) «Вартуй! Вартуй!» – з Курилівської брами.

А) А то – щедруєм. Низочкою ходим, тонкими голосочками виводим: Ой на річці на Йордані Там Пречиста ризи прала...;

Б) Колядники співають під дверима: «Ой чи є, чи нема пан-господар вдома?»;

В) Вона й мені казала:

– Як не буде, не скигли, доню, то великий брид.

Здушили сльози – не виходь на люди.

Болить душа – не виявляй на вид.;

Г) – Я,– каже,– й стежку обмину в їх бік і закроплю свяченою водою!.

А) Чуже мовлення передане дослівно – непряма мова.;

Б) Речення, що вказує на те, кому належить вимовлене, називається прямою мовою.; 

в) Пряма мова завжди стоїть після слів автора.;

Г) Пряма мова може містити у своєму складі вигуки, вставні слова, звертання.

А) Співається само: «Повій, вітре буйнесенький, звідкіль тебе прoшу. Розвій, вітре, мою тугу, що на серці ношу!»;

Б) Чи він мені, чи я йому  – нерівня.

Нерівня душ –  це гірше, ніж майна!;

В) І пугачі, неначе запорожці, «пу-гу! пу-гу!» кричали уночі.;

Г) В універсалі гетьмана прописано, що Марусині пісні, «як перло многоцінне, як дивен скарб серед людських марнот».

А) Ліна Костенко вважає, що нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову.;

Б) Ліна Костенко вважає: нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову.;

В) На думку Ліни Костенко, нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову.;

Г) Нації, згідно з думкою Ліни Костенко, вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову.

А) слова автора стають головним реченням, а пряма мова – залежним;

Б) пряма мова стає головним реченням, а слова автора залежним;

В) пряма мова і слова автора стають рівноправними частинами складного речення;

Г) слова автора вилучаються.

А) простим; 

Б) складним будь-якого типу;

В) складнопідрядним;

Г) складносурядним.

А) «Поезія, – стверджує Ліна Костенко, – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».;  

Б) Поезія згубила камертон.  / Перецвілась, бузкова і казкова. /І дивиться, як скручений пітон, / скрипливий ключ в лякливі очі слова. (Л. Костенко).;

В) Чи думав про Марусині пісні, / такі по Україні голосні, / що й сам не раз в поході їх співав, / і дивував, безмірно дивував, – / що от скажи, яка дана їй сила, / щоб так співати, на такі слова! («Маруся Чурай»).;

Г) Було, дивлюсь, та й думаю: «Ой нене, який у мене тато!» («Маруся Чурай»).

А) чуже мовлення, відтворене зі збереженням форми, змісту та інших особливостей: лексичних, граматичних, стилістичних тощо;

Б) чужа мова, передана тільки з дотриманням змісту висловлювання без збереження форми та інтонації;

В) особливий спосіб передачі чужої мови, для якого характерне змішування прямої та непрямої мови.

Г) дослівний уривок із будь-якого тексту, художнього твору чи чиїсь слова, що вживає інша особа для підтвердження, заперечення чи ілюстрації своєї думки;

Поет змальовує всенародний визвольний рух, коли: «жінки навіть з рогачами пішли в гайдамаки».

Потім філософ здивував його такими словами, скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця.

Як зазначає В. Гумбольдт: Мова — це дух народу.

З болем пише Т. Шевченко про українське село: «Чорніше чорної землі блукають люде».

пр..здоровий, пр..морозити

пр..важкий, пр..дбати

пр..буття, пр..довгий

пр..бережний, пр..вілля

гарне ім..я, швидкий пор..ятунок

очікувана прем..єра, духм..яна страва

досвідчений різьб..яр, високий бур..ян

велике сузір..я, роз..ятрена рана