Узагальнення з теми:"Складне речення з різними видами зв"язку"

Сотні літ нас розпинали, Та не побороли, Бо не вмерла Україна, І не вмре ніколи 

      Навіть тоді, коли не мали ніякого діла, материні руки не залишалися в абсолютному спокої, вони легенько ворушились, як ворушаться під водою стебла водяних лілій від ледь чутної течії 

    Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім 

       Коли наука досягає якоїсь вершини, з неї відкривається широка перспектива дальшого шляху до нових вершин, і відкриваються нові шляхи, по яких наука піде далі

Поки у великій лабораторії неба відбувався розкішний процес наростання грози, поки все там переверталося, стугоніло, потемнілими степами мчали табуни вихорів, захвилювалися, забурунили зелені вали лісосмуг, заметушилися птахи в повітрі .

Я не знаю, чи там угорі, наді мною, є життя, але я добре бачу, що вся краса тут, на землі      

    Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому огні .

 Море дедалі втрачало спокій; чайки здіймались з одиноких берегових скель, припадали грудьми до хвилі й плакали над морем .

 Сполучниковий сурядний і підрядний;

 безсполучниковий та сполучниковий підрядний;

безсполучниковий та сполучниковий сурядпий і підрядний

 безсполучниковий та сполучниковий сурядний.

Людина йде по рідних вулицях, де пройшло її дитинство, де буяла молодість, де проходили найкращі роки життя .

Панас той і Микола... народилися в розложистих степах, де вітер та народ була їх перша школа

 Вишиває і співає, і ніхто не зна, де узор вона кінчає, де ту пісню почина .

  За морем холодним, в далекій чужині, де сонця ніколи не видно з тайги, де нетрі, болота лихі та пустинні, та скали кремінні, та вічні сніги .

А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху.

  За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу: колодязь був глибокий.

  Вишку стало розхитувати, і була загроза, що впаде і хату Чабанисі розвалить.

  Блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина.

Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п'янкий запах – власне, в руках її наче вигойдувався букет тонких пахощів.

 А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.

  У темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

 У темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла. 

   Гусак випірнув і сперся забитим крилом на воду, крило заболіло, запекло наче сперся він ним не на воду, а на вогонь. 

  Обережні й лякливі, сарни належали лісовій гущавині, належали таємниці і я звідав таке відчуття, наче ця заказана таємниця постала переді мною наяву, тепер я можу приглянутись до неї пильніше.

 Загадка – це чарівний світ поетичної таємниці і в цьому світі мороз поєднаний з весною, що виступає прекрасною руйначкою всіх його мистецьких та господарських звершень. 

Вишнево-яблуневі садки, ще сьогодні зранку такі змерзлі, подобрішали, потеплішали, й село звеселіло, людські обличчя погіднішими стали.

  Я слухав рідну пісню, рідну мову, й вона лилась струмком, у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи.

    Огонь пішов по жилах хлопця, й він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника.

  Зелене безгоміння в полі, на обрії завмерла не хмара, а кінь із вершником, що тримає перед собою голубого списа.

A  Коми;

Б  двокрапки;

B  тире;

Г  крапки з комами.

У цей час мати вже не знала колишніх злиднів, бо _ хоч від старшого сина вона ще й не мала допомоги, зате Андрій тепер кожного місяця приносив їй той чи інший заробіток .

 Кашляв він так довго й гучно, що _ скільки ми не старалися, ніхто не міг його як слід передражнити .

 Секретар сидів через стіну, і_ щоб його покликати, досить було постукати кулаком у стіну, аби просто зайти у його кімнатку .

 Надто добре він знав ту пущу, знав, що-хоч скільки кружляй по ній, рано чи пізно викине вона тебе, і опинишся ти там, звідки починав мандри .

A   Дві;

Б   три;

B   чотири;

Г    п’ять.

кома

тире

двокрапка

крапка з комою