Узагальнення знань . Складне речення

Темная діброва стихла і мовчить листя пожовтіле з дерева летить.

Чи то солов'ї щебетали чи капали роси з туманів чи трави співали квітками?

Ми маємо право на сум і любов на щастя на сонце і трави.

Юність відзначається тим що в неї світлі думки беруть верх над чорними.

Здається, сьогодні зі мною щасливий усенький світ.

Вітька спрагло зазирав у темні дівочі очі, мов у пречисту криницю.

Вона піснями виспівала душу, вона пісні ці залишає нам.

Пригорнеться до трави - і вона зашелестить, загомонить, помилує, обдарує пахощами

у якому одне просте речення за змістом і граматично залежить від іншого та з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова

у якому складові частини зв’язані в єдине ціле без допомоги сполучників і сполучних слів

у яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядними сполучниками

у яких прості речення рівноправні за змістом і пов’язані підрядними сполучниками

А. Слова  полова але огонь в одежі слова безсмертна чудотворна фея правдива іскра Прометея.

Б.  Тут багато важить художньо – політичний образ рідного слова втілений у конкретних мовних знаках української культури.

 В. Освіта наука мистецтво театр побутова культура пов’язані з мовним вихованням.

 Г. Обмеження сфер де використовується національна мова приводить до знекровлення культури.

А. Життя зриває дні мої, неначе вітер зриває листя.

 Б. Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

В. Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

Г. От і прощай, літо, бо зима одразу впала на голову.

Я люблю тишину, коли море так дише і зітхає у сні до холодних і темних глибин. (В. Сосюра)

 Коли мені підхлібник руку тисне, тікаю геть від нього, сам не свій. (Д. Павличко)

Ота весняна золота бджілка вкинула в хату щось таке, від чого білі стіни під низькою стелею осміхнулися. (М. Коцюбинський)

 Виспівує та щебече, поки місяць зійде. (Т. Шевченко)

Наші предки знали таїни землі.

Ти шапку скинь і низько поклонись, бо ліс - це світлий храм, святиня наша.

Ну хто б у римській "Енеїді" Хоролу й Ворскли не пізнав?

Яскраво горять факели осик і кетяги калини.

Зросли заводи і міста і відступили хащі.

Кожна ниточка на рушнику любовно заплетена і з того вирізування просвічувалося лапасте дубове гілля (І. Цюпа).

Господар лежить і все лежить (Нар. творчість)

У хаті мовчки сиділи зажурені люди а на столі лежало шість з восковими свічками хлібин (М. Стельмах).

Я зрозумів усе тоді, коли дочитав лист батька до кінця.

Де нема святої землі, не буде там добра ніколи

Хто сіє кров, той жне ненависть

Глянуть не встигнеш - і вік промайне

З пшеничного поля Данило поглянув на той обшир, який густіше проростав туманом та й зникав у тумані.

Через хвилину Стах знав, що везуть не якесь зерно, а тільки ячмінь

А за татарським бродом із сивого жита, з червоного маку народжується місяць, що як повітря, висікається сухий вітряк.

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям

1-Б, 2-А, 3-Г, 4-В

1-А, 2-Б, 3-В, 4-Г

1-В, 2-А, 3-Б, 4-В

Наші предки знали таїни землі.

Ти шапку скинь і низько поклонись, бо ліс - це світлий храм, святиня наша.

Ну хто б у римській "Енеїді" Хоролу й Ворскли не пізнав?

Яскраво горять факели осик і кетяги калини.