24.01 8-Б Узагальнювальні слова

додаток

підмет

присудок

Ми маємо трьох геніїв Лесю Українку, Тараса Шевченка, Івана Франка.

Горицвіт, барвінок, мигдаль, тюльпан бузький рідкісні рослини, що є у заповіднику "Каскади"

З виноградної лози росте три пагони здоров’я, настрій і розстрій.

Життя має три джерела: турботу, охоту й роботу.

Назло усім: і лживим патріотам, і ворогам – любіть її святу.

Земля України, небо і люди : усе мені рідне.

І хліб, і сіль, і ліс, і камінь, руда й вугілля все своє.

Луки, гори, пишні сади все зелене й принишкле.

Земля безсмертя кожному дала поету, космонавту, гречкосію.

Підручні гетьмана: Максим Перебийніс, повновидий рум’яний красунь Іван Богун, велетень Данило Нечай та худорлявий і високий Хвилон Джеджалій – теж були добре відомі всім.

Тепер Україну ні москалі, ні татари , ніхто не воює.

А то був ще Кішка Самійло, що руйнував за Чорним морем турецькі міста - Синоп, Трапезунд та Скутару.

Чарівні казки про тварин,перекази, байки- усе подобалося змалечку Тарасикові.

Усіх друзів: Оленку, Дениса та Маринку - запросили на пікнік.

У лісі є ведмеді,лиси,вовки- небезпечні хижаки.

Мені подобаються курага, чорнослив та родзинки- корисні солодощі.

То тут, то там - скрізь починає танути сніг.

Мені наснилися Сірко, Сагайдачний, Палій- славетні ватажки козацькі.

Бабуся любить квіти чорнобривці, мальви, нагідки.

 І враз усе змінилося: і гори, і кручі, і степ.

Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Любив дідусь усіх : і дітей, і дорослих.

Матуся любила працювати скрізь : і в городі, і в хаті , і в коморі.

Він забув про подарунки-книжку, конструктор і смартфон.

Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців коників метеликів жуків.

Надворі повсюди лежала роса на жовтій траві осінній на шипшині на круглій павутині попід стріхою.

Я спішу до землі до зеленого дива до свого джерела до живої води.

Весну щиро люблять люди і птахи дерева і комахи.

І барвінком, і рутою, і рястом - квітчає весна землю, мов дівчину в зеленім гаї.

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні й тополі.

Лози, кручі, ліс - усе блищить і сяє на вранішньому сонці.

Усе: і дорога, і гори, і стежка, і круча над Россю - поменшало і звузилося.

Це над нами сумне лице яснішає сльоті бо ні дощу ні вітру ні туману не бачу вже крізь вікна золоті.

Тремтять надії ніби лист на змерзлій осокорині і рідних місць і рідних міст нема тоді людині.

Хай собі кружляє обертається хоч круг лампочки земля стара.

Кожен кущик горбок долинка кожна стежка все це було йому знайоме і промовляло до нього.

Тут усе моє і луг і гай.

Усі ми про щось мріємо в дитинстві.

Усе заснуло заснуло й горе.

Тепер поляна пустинна як і все навколо.