Види складнопідрядних речень

хоча надворі була вже рання весна

тому що не була розчищена від заметів

оскільки вчора була сильна хуртовина

так що не можна доїхати до міста

який курився над дорогою, піднятий поривами вітру.

Десь із туману, з прозорої хмари дивиться давня Вкраїна.

 І дихає ягня на пальчики рожеві, і крихітний Ісус всміхається уві сні.

 Діалект, а ми його надишем міццю духу і огнем любови… 

 Я ридаю, як згадаю діла незабуті дідів наших. 

Слова  полова але огонь в одежі слова безсмертна чудотворна фея правдива іскра Прометея.

Скільки зір у високому небі, стільки співів у серце моїм.

Слава народу, що йде у вікнах велетня сміливим кроком.

Сказати мусить кожен з нас , чи вірний син.

Для того, щоб любити власний народ, не треба нам ненавидіти інший народ.

Знаєш ти, що таке Батьківщина?

Нема для вчителя більшого щастя, ніж чути про своїх учнів тільки добре слово.

Щоб жить , ні в кого права не питаюсь.

Хто винен з них, судить не нам.

Як батька покинеш, той сам пропадеш.

Одваживсь Вовк у Лева попросити, щоб старшиною до Овець наставили його служити...

способу дії

міри і ступеня

часу

умови

мети

часу

умови

мети

міри і ступеня

способу дії

Завжди збираємося того вечора,...

Нагадай час, … .

Я дуже люблю день, …

Я обов’язково зайду,...

Відчуття свята посилюється, … .

У гаю, … , свято весни вповні.

Чекай мене біля ставу, … .

У тих місцях пісні, … , ліризм посилюється.

Виглядатиму тебе, … .

Вислів … є двоскладним реченням.

Як тільки велике свято… .

… так що готуйте, мамо, вечерю.

Коли тяжко на душі …

… аби розвіяти сум і тривогу.

… бо рідна кличе сторона. 

Старшого Кайдашевого сина звали Карпом, меншого — Лавріном.

За те, що він боровся за свободу, його спалили в мідному бику!

Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша.

Широкі рукава закачались до ліктів, з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки.

Кайдашеві сини були молоді парубки, обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими, тонкими, трошки горбатими носами, з рум’яними губами.

Якби мені, мамо, намисто, то пішла б я завтра на місто.

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.

Дерево благають, щоб парості розпустило в їхнім біднім краї.

Якась дивовижна сила жила в цьому тридцятирічному чоловікові, що був чимось схожий на Прометея

Стежина неначе лоза виноградна пнеться по білій стіні дороги.

У дівчини після тих слів неначе крила виросли.

Іванова хата виповнилася сміхом та піснею як гай навесні наповнюється пташиним співом.

Тут всім на радість Бровко вискочив як Пилип з конопель.

Нафіса любила їх приймаків як власних дітей.