види складних речень. узагальнення за рік

А До мови доторкнешся - м'якше м'якших вона тобі здається.

Б Мені здається : твої очі в мою душу світять з вишини.

В Защебетав соловейко - пішла луна гаєм.

Г Умовк кобзар ,сумуючи : щось руки не грають.

А Була б охота знайдеться робота.

Б Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

В Білі мухи налетіли все подвір'я стало біле.

Г Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б'ють меди скажені.

А Сонце гріє вітер віє з поля на долину.

Б Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

В Усе ясно великого бажання вчитися ти не маєш.

Г Віз ламається чумак розуму набирається.

А Весна іде красу несе.

Б Я знаю мова мамина свята.

В Боятися вовків у ліс не ходити.

Г Будеш сіяти із сумом вродить печаль.

А Сонце заходить, гори чорніють,пташечка тихне, поле німіє.

Б Плачуть дощі в снігах, просять вітри спочину і розбивають в прах зоряну павутину.

В Ранок був безвітряний, тихо пролітала негуста пороша,садок ніби відпочивав.

Г Планета сива над віками крутиться,минають дні, і пахне сіножать.

А На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Б Люблю життя, де повно сонця й грюку, і ця любов моя на сто століть!

В І ламалося гілля на дереві, і зривалося листя, і гнав його вітер у сумне поле.

Г Тихо в лісі : повітря не дихне, ніхто не крикне.

А Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом, почав відділятися світанок.

Б Коли осінь вмирає на сизому повітрі , ми старієм на рік, і немає на долю управи.

В Відскрипіла возами осінь, на санях від'їхала зима,і вербовим човником до бродів прибилась весна.

Г Надвечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли,сніг стужавів і гостро заблищав,а повітря стало таким прозорим,що було далеко видно голі дерева понад шляхом.

 Прийде осінь - у засіках буде хліб золотий.

 Де степ лежав рудою пустою, там поверхів орлиний змах. (Н. Гнатюк);

Вітру на морі не було, проте клекотав сильний вітер. (М. Трублаїні)

Морозом скувало степ - а потім враз розгасло. (О. Гончар);

Минулася буря - і сонце засіяло. (М. Рильський);

 Яке чудове море - і як легко дихається біля нього!

совіс...ний, захис...ник, форпос...ний

безшелес...ний, невіс...ці, учас...ник

ціліс...ний, шіс...десят, сер...це

прихвос...ні, доблес..но, очис....ний

дерев....яний, уп...ятьох, духм...яний

м...язистий, хлоп...ятко, помор...янин

в...юнкий, розв...язок, подвір...ячко

пів...ящика, арф...яр, над...їсти

Ані/чий, будь/хто, бозна/кого, чий/небудь

Де/котрий, що/небудь, ні/скільки, хто/сь

Будь/який, казна/чиє, хтозна/що, який/небудь

 Ні/якою, чий/сь, будь/з/ким, хтозна/на/чому

Аби/чий, хтозна/кому, хтозна/чий, ні/хто

Аби-яка, якась, казна з ким, будь-що

Ні про що, бозна якого, хтозна-кого, у декого

В декого, будь-до чого, бозна-що, ні з ким

Де-який, де з ким, на чийомусь, абиякий

 З будь-чим, будь із чим, ніякий, казна-чий

Ці квіти спогади про світлі дні.

Життя не дим і не омана.

Ґава не пава а Хима не козак.

Ти наше диво калинове.

Синиці голос-голосок один не збляк один не змок голками сиплеться сухими.

Чи чули ви як в дзвоні молотка співає сталь вітаючи людину?

Дивіться на мене я виплакав очі мені їх не шкода мені їх не жаль.

Мій давній друже мушу я з тобою розстатися надовго.

адже, майже, принаймні, усе-таки, мовби, нібито;

звичайно, зрозуміло, напевне, правда, безперечно;

мабуть, можливо, здається, може, може бути;

навпаки, по-перше, по-друге, нарешті, насамперед, виявляється.

Не взявши книжки в руки не опануєш науки.

Від сторожа Михайла ми тікали не чуючи ніг.

Не поклонившись до землі гриба не знайдеш.

Озирнувшись ми почали пересуватися до лісового озера.

Іван Франко писав "Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі будуть ученими працівниками"

"Бути людиною, - стверджував Антуан де Сент-Екзюпері - це означає відчувати, що ти за все відповідаєш"

" Людина не для того створена, щоб терпіти поразки... - писав Ернест Хемінгуей. Людину можна знищити, але її неможливо перемогти"

"Багато величного є на Землі,але немає нічого більшого, як людина" - переконував славетний драматург Софокл.

"Ми - не безліч стандартних "я", - стверджував Василь Симоненко і додавав: - А безліч всесвітів різних".

Важке від зерна, низько хилилося до землі колосся.

Ми піднімалися порослою густим лісом горою.

Налякані пронизливим криком, дівчата прокинулися.

Щасливі та задоволені ми поверталися зі змагань.

Трава, окроплена росою, переливалася на сонці.

Жайворонки затихаючи сідають на землю.

Старі верби стоять похнюпившись.

 Засипаючи ще чув як дрібно в шибку стукав дощ.

Усяка пташечка радіючи співала.

 екс/чемпіон, зірви/голова, напів/провідник

проф/спілка, відео/магнітофон, 40/метрівка

авто/стоп, багато/тиражка, віце/прем’єр

праце/люб, метео/служба, сімдесяти/річчя

пр..вільний, пр..земкуватий, пр..святий

пр..бережний, пр..щедрий, пр..вражий

пр..важливий, пр..жалібний, пр..гноблення

пр..освященний, пр..мудрість, пр..чистий

Коло святкового столу заставленого усяким свяченим стояла Олеся.

Усе спить поморене денною працею усе набирається сили.

Припорошена порохом стерня умлівала від сонця.

Карпатські гори одягнені в смерекові ліси стоять у німій величі.

Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.

1

2

3

4

5