відокремлені члени

А Чи знаєш ти, хлопче, якого коня тобі серед поля вготовила доля?

Б Летіть, летіть, нестримні журавлі, через усі держави і кордони.

В Вийди, вийди сонечко,на дідове полечко, на бабине зіллячко.

Г Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

А Не раз бувало холодно.

Б Здавалось зимі не буде кінця.

В Нарешті пішов дощ.

Г Правда не завжди солодка.

 Поспішате любі діти вибирайте гарні квіти (К.Перелісна).

Треба кажуть усе любити сонце дощі зернисті дороги в пилу траву (В.Підпалий).

 Широке поле кругом зеленіє все в шатах квітчастих розкішних рясних (С.Черкасенко).

Скрізь грушею пахне медами малиною (Д.Білоус).

Як тихо і затишно в нашій хаті матусю (В.Кузьменко).

Не миритись милі браття а боротись нині нам (К.Малицька).

Спочинь серце на хвилину в північну годину (Б.Лепкий).

На траві зоре хустку не забудь (В.Сосюра).

Повіяв легенький вітерець, струшуючи з листу краплі.

Вона сиділа замислившись.

Читаючи Олена не помітила, як настав вечір

Діти бігли не чуючи ніг

А І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали.

Б Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.

В Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.

Г Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями

А Нікого тут нема, крім мене й господині.

Б Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.

В Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.

Г І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.

МАБУТЬ, ОТЖЕ, НА МОЮ ДУМКУ, ДО РЕЧІ

НА ЩАСТЯ, НА ЖАЛЬ, ЩОПРАВДА, СПОДІВАЮСЯ

НАВІТЬ, МАЙЖЕ, ПРИБЛИЗНО, ПРИНАЙМНІ

ПО-МОЄМУ, МАЙТЕ НА УВАЗІ, МОЖЕ, ДЯКУЮ

На ходу перелічивши людей він знову повів їх у глибину колючих осінніх лісів.

Дивно-чудовий був у цю пізню годину ночі Дніпро повноводий могутньострумний широкий голубий у місячному промінні.

Ніжне дитяче личко просвічувало живою ледь рожевою прозорістю.

Скоро а саме наступного літа все повториться знову.