Відокремлені члени речення 12

Ось уже з’явились мандрівні сліпці, збираючи спільну милостиню. 

 Ненажерливий вогонь шматував ще зовсім сонну землю, покриту килимом із

торішнього листя.

Між вишняками раз і вдруге майнула її хустка, і вже нема ні жінки, ні її

глибоких очей, ні дитини з хмелинами кучерів.

У прозорому п’янкому повітрі почепився перший срібний дзвоник весни - крихітний жайворонок.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки. 

Ось уже з’явились мандрівні сліпці, збираючи спільну милостиню. 

 Ненажерливий вогонь шматував ще зовсім сонну землю, покриту килимом із

торішнього листя.

Між вишняками раз і вдруге майнула її хустка, і вже нема ні жінки, ні її

глибоких очей, ні дитини з хмелинами кучерів.

У прозорому п’янкому повітрі почепився перший срібний дзвоник весни - крихітний жайворонок.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки. 

Ось уже з’явились мандрівні сліпці, збираючи спільну милостиню. 

 Ненажерливий вогонь шматував ще зовсім сонну землю, покриту килимом із

торішнього листя.

Між вишняками раз і вдруге майнула її хустка, і вже нема ні жінки, ні її

глибоких очей, ні дитини з хмелинами кучерів.

У прозорому п’янкому повітрі почепився перший срібний дзвоник весни - крихітний жайворонок.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки. 

Ось уже з’явились мандрівні сліпці, збираючи спільну милостиню. 

 Ненажерливий вогонь шматував ще зовсім сонну землю, покриту килимом із

торішнього листя.

Між вишняками раз і вдруге майнула її хустка, і вже нема ні жінки, ні її

глибоких очей, ні дитини з хмелинами кучерів.

У прозорому п’янкому повітрі почепився перший срібний дзвоник весни - крихітний жайворонок.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки. 

Мороз сковав землю льодом, розмалював вікна хатин.

Мороз, сердитий дідуган, сковав землю льодом.

Земля, скована морозом, покрилась білим снігом

Мороз, сковавши землю, розмалював вікна хатин.

Взимку, окрім морозів, часто йдуть дощі.

Мороз сковав землю льодом, розмалював вікна хатин.

Мороз, сердитий дідуган, сковав землю льодом.

Земля, скована морозом, покрилась білим снігом

Мороз, сковавши землю, розмалював вікна хатин.

Взимку, окрім морозів, часто йдуть дощі.

Мороз сковав землю льодом, розмалював вікна хатин.

Мороз, сердитий дідуган, сковав землю льодом.

Земля, скована морозом, покрилась білим снігом

Мороз, сковавши землю, розмалював вікна хатин.

Взимку, окрім морозів, часто йдуть дощі.

Мороз сковав землю льодом, розмалював вікна хатин.

Мороз, сердитий дідуган, сковав землю льодом.

Земля, скована морозом, покрилась білим снігом

Мороз, сковавши землю, розмалював вікна хатин.

Взимку, окрім морозів, часто йдуть дощі.

Востаннє глянув на похилену солом’яну хату, старенький паркан і сиротливу

постать матері.

Жінка, схрестивши руки на грудях, боязко озирнулась.

Вабили погляд лісові ягоди - терен, глід, ожина, шипшина. 

На призьбі, затіненій розлогою грушею, хтось з"явився.

Окрім калини, я не знаю жодного українського символу.

Востаннє глянув на похилену солом’яну хату, старенький паркан і сиротливу

постать матері.

Жінка, схрестивши руки на грудях, боязко озирнулась.

Вабили погляд лісові ягоди - терен, глід, ожина, шипшина. 

На призьбі, затіненій розлогою грушею, хтось з"явився.

Окрім калини, я не знаю жодного українського символу.

Востаннє глянув на похилену солом’яну хату, старенький паркан і сиротливу

постать матері.

Жінка, схрестивши руки на грудях, боязко озирнулась.

Вабили погляд лісові ягоди - терен, глід, ожина, шипшина. 

На призьбі, затіненій розлогою грушею, хтось з"явився.

Окрім калини, я не знаю жодного українського символу.

Востаннє глянув на похилену солом’яну хату, старенький паркан і сиротливу

постать матері.

Жінка, схрестивши руки на грудях, боязко озирнулась.

Вабили погляд лісові ягоди - терен, глід, ожина, шипшина. 

На призьбі, затіненій розлогою грушею, хтось з"явився.

Окрім калини, я не знаю жодного українського символу.