Відокремлені члени речення (повторення)

однорідними означеннями 

вставним компонентом 

 звертанням

відокремленим членом речення 

однорідними додатками

Привітай же моя ненько моя Україно моїх діток нерозумних як свою дитину.

Виступ підготовлений Маринкою був змістовним цікавим.

Ти живеш у прекрасному й чарівному місті Києві.

Ходить вітер мрійний мій веселик по Дніпровій сивій ковилі.

Веселі хлопчаки снігами бігли навпрошки.

Кінь відпочивши бадьоро вистукував копитами по лункій дорозі.

Хустину кинувши на плечі надівши плаття весняна берізка вибігла надвечір і жде мене.

Я ненавиджу тих хто не сіявши жне.

Похибки друзів за винятком зради ми повинні терпіти або виправляти.

Я чув про що говорять коні сумні і добрі трударі.

Чистенький чепурненький він зовсім не мав нахилу до Федькових забав.

Лагідно світить сонце голубіє небо стоять у барвистих шатах дерева.

У яснім покрові в короні зір виходить ніч.

Стрункі білі берізки соромливо ховалися за дубами.

Десь далеко мабуть під Черніговом глухо гули  гармати.

Дні летять повні сонця й музики.

Мені дитино мила дорожча воля ніж зерно твоє!  

Шарахнувся врізнобіч люд  розступаючись перед баскими кіньми.

За вікном згори було видно шуміло вирувало залите сонцем місто.

Нікого тут крім мене й господині.

однорідними означеннями 

вставними компонентами 

відокремленими членами речення    

 звертаннями

однорідними підметами

Вечір сивий дідуган люльку викурить а з діброви на курган місяць викотить.

Промоклий до нитки з забрьоханими чобітьми втомлений і змарнілий він переступив поріг рідної хати.

Мандрівник вічний невблаганний час іде вперед.

Метелик малий найтихіший літак цього світу волає до нас але ми до нього глухі.

Лаврін як менший син  мав право зостатися в батьковій хаті.

Вишита сорочка нагадувала Надії про її люблячу маму.

Утомлена  бабуся розповідала різні історії своїм онукам.

Слово передане від батька до сина  летітиме крізь бурі і дощі. 

Із жалем за втраченим літом обірване листя летить.

Дуби застигли схиливши могутні голови в білих снігових шапках.

Старий воєвода вважав що не може його дочка живучи серед повстанців не навчитися того що вміють вони.

Складені із грубо обтесаних колод вони здаються приземкуватими грибами з вершечків яких в’ються сизі дими. 

Вільне життя в горах військові вправи і посильна робота зміцнили хлопця.

Дівчина крізь сльози безмовно кивнула головою і потисла козакові руку.

Там синіє Дніпр широкий з жовтими пісками з високими берегами з темними лісами.

Неначе зачарований велетень, стояв ліс опушений увесь білим інеєм.

Хлопчик намагався відігріти задубілі на морозі руки.

Я люблю сад пронизаний наскрізь ранковим сонячним сяйвом.

Сюди переселяються птахи зігнані із сінокісних угідь і дрібні тварини.

Був сонячний день сповнений невгамовного пташиного щебетання.

Не зрозумівши дівчинка запитала ще раз.    

Старі верби стоять похнюпившись.

Я радіючи дивлюсь на сади в цвіту.   

Умившись дядько одягав чисту сорочку й сідав до столу.

Біля багаття обнявшись сиділи друзі

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив.

Окрім посуду, трипільці виробляли фігурки матері-землі.

Ні птиць, ані людей, опріч ясної зірки.

Усі за винятком Марії, здивовано дивилися на мене.

Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле.

1-в, 2-г, 3-б, 4- д

1-д, 2-а, 3-в, 4-г

1-а, 2-д, 3-г, 4-б

1-г, 2-а, 3-г, 4-в

1-а, 2-в, 3-г, 4-б

1-г, 2-б, 3-д, 4- а

1-б, 2-в, 3-г, 4- а

1-в, 2-б, 3-а, 4-д