Відокремлені члени речення

А відокремленим додатком

Б відокремленим означенням

В відокремленою прикладкою

Г відокремленою обставиною

А Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

Б І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.

В У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.

Г Побите дощем поле ще й град поб’є.

Д Здобутий працею сухар м’якший від дарованого бублика.

А Брате мій Дніпре, батьку мій дорогий; прекрасний, скільки радості, скільки

глибоких найдорожчих почуттів принесли моєму серцю рідні твої води.

Б Ти сонце, ніжне й щедре, якому я поклоняюся й поклонятимуся все життя, річко

моя дорога й велика.

В І очі мої, і мій слух – усі почуття заспокоєні біля тебе, оповиті тобою, красо моя,

моє свято, щастя моє.

Г Сухобрусові дочки, Марта й Степанида, були малими гарні дівчатка: кароокі,

чорняві, круглолиці і з ямочками на щоках.

Д Окрім гри на сопілці, Хома провора дуже любив пісні.

А На світі усе знайдеш, крім рідної матері.

Б Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

В Незважаючи на спеку й духоту, косарі співали косарських пісень.

Г Вустя нічого не бачила, крім отих невидних струмків.

Д Там, замість життя, в теплеє літечко терен зацвів.

А Там, на рівному березі невеликої повноводної річки Почайни, виднілося чимале

селище.

Б В імлистій долині, осяяній срібним промінням місячним, стояли широкі лани

золотого жита та пшениці.

В Непроглядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий.

Г Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу.

Д Вогка земля мліла в гарячому золоті сонячного проміння, вільна від тіней і

холодків.

А Матір Січ споконвіку радо зустрічає різних людей.

Б Хмарніючи, мов дитя, зносився думкою до Бога.

В Мовте, кошовий отамане, про що річ.

Г У грудні Петро Сагайдачний сповіщав про похід на бусурманські вежі.

Д Не знаю трагічнішої книжки від історії нашого народу.

А Археологи і палеонтологи в глибинах канівських ярів читали, як по відкритій

книзі природи, історію невпинного розвитку життя на планеті Земля.

Б Довідавшись про утворення й археологічне минуле гір, що сусідять зі славним

Дніпром, зважтеся на подорож у наш мальовничий край, аби на власні очі побачити кожну з них.

В Пізніше, у шкільні роки, учитель історії на простих прикладах пояснював,

що таке любов до своєї землі.

Г Глибоко в душу запали мені слова вчителя, допомагають нести любов до рідного

краю через усе життя, поглиблюючи й примножуючи її.

Д Осінній ліс, осяяний вранішніми променями сонця, здавався казковим.

А Зліва на пагорбі оточеному глибоким ровом плавав дерев’яний замок.

Б І що це за мода пішла не встигнеш босоніж вискочити з хати одразу сварять

а то й духопелять тебе і називають магометом вариводою лоботрясом.

В Далі залишилось навхрест зав’язати вузлики і покласти точнісінько так як вони

лежали.

Г Між вишняками раз і вдруге майнула її хустка і вже нема ні жінки ні її

глибоких очей ні дитини з хмелинами кучерів.

Д Востаннє глянув на похилену солом’яну хату старенький паркан і сиротливу

постать матері.

А Це були неприємні і страшні озера з чорною водою і чорними торф’яними

берегами.

Б В хату ввійшов старий Джеря високий тонкий з сивуватими довгими вусами

з нужденним блідим лицем та смутними очима.

В А далі – густо обсаджена липами й осокорами алея.

Г Усіяна колосками земля пахла соком скошених трав.

Д Знесилений кінь зупинився важко дишучи.

А 1, 2, 3, 4, 5, 6

Б 1, 2, 4, 5, 6, 7

В 1, 2, 3, 5, 7, 8

Г 2, 3, 4, 5, 6, 7

А 1

Б 3

В 4

Г 5