Відокремлені члени речення ("Інтелект України"). Робота за змістом 7 частини

 Хтось із нас, мабуть, помиляється.

Андрій нашкодив і накивав п’ятами.

 Вечори стають теплими.

Маринка із сестрою повернулись.

Магазин відчинено.

Збита кіньми курява стояла високим стовпом на вулиці…

А Василько весело щебетав, оповідаючи свої пригоди в лісі.

Мені ще й досі сниться берег, залитий сонячним огнем…

Марно втраченого дня не повернеш.

Вимощена камінням вулиця повилася вгору.

Схвильований до дна душі, звертався юнак до батька-матері за розвагою.

Хліба, змиті  дощем, яскраво зеленіли.

Схвильований, Тарас не зміг розгледіти в буянні вишень, яблунь свою стару оселю.

Небо на заході неначе сміялось,помальоване  делікатними веселими фарбами

Капелюшник розплющив очі, переляканий, з ліжка скочив…

Наляканий  громовицею, кінь тихенько заіржав…

 Коло ставка гребля, обсаджена вербами

Заглиблена в спогади про літо, дівчинка й не помітила, як до кімнати зайшов батько.

Над луками, залитими квітневою повінню, холонув оранжевий вечір…

Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ

 Вулиця вимощена камінням повилася вгору.

Кругом села на горах зеленіли садки та ліси вкриті росою.

Гори вкриті ялиновими лісами стояли ніби обгорілі після пожежі.

Балка вкрита садками вилася попід горою.

Широке рівне плесо віддзеркалювало срібні кучері залитих сяєвом хмар.

 Сонячні промені ніжні ласкаві торкалися моїх щік.

 Вітер весняний прохолодний торкався її волосся.

 Зосереджена старанна вона була найкращою ученицею класу.

Весняні віти ніжні несміливі пробивалися крізь торішню траву.

Сам він простий і доступний добрий і щирий готовий був кинутися на допомогу першому зустрічному.

Стояла весняна ніч тепла лагідна, сповнена співом солов’їв.

 Стояла весняна ніч, тепла, лагідна, сповнена співом солов’їв.

 Стояла весняна ніч тепла, лагідна, сповнена співом солов’їв.

 Стояла весняна ніч, тепла, лагідна сповнена співом солов’їв.

 Стояла весняна ніч, тепла лагідна, сповнена співом солов’їв.

Прибитий горем, згадками, я забився в садок, упав на траву, заплакав.

Переляканий і розтривожений, я вискакую в затоплений місячною повінню двір.

Заклопотана роботою, вона не почула знайомих кроків…

Взагалі, він має дивну властивість - зникати при очах...

 Сердитий, навіть на перерву не виходив

Мова - це коштовний скарб, набутий віками нашим народом, його невичерпне духовне багатство.

Мова це коштовний скарб, набутий віками нашим народом, його невичерпне духовне багатство.

Мова це коштовний скарб, набутий віками нашим народом, його невичерпне, духовне багатство.

Мова - це коштовний скарб, набутий віками, нашим народом, його невичерпне духовне багатство.

Мова - це коштовний скарб, набутий віками, нашим народом, його невичерпне, духовне багатство.

Припала йому до вподоби дівчина-красуня.

Для нього, кріпака, навчання малювання стало єдиною втіхою .

Жила в нашому селі дівчина, красуня на всю околицю.

Батько, людина розважлива, якось уранці запросив мене до себе в кімнату.

Обличчя у виховательки, засмагле й свіже, випромінювало ласку і любов.

 Птахи взимку ховаються скрізь під стріхою у дуплах на горищах.

 У неї було одне бажання допомагати людям.

 Ліси уступали місце гірським сіножатям м’яким і повним.

 Розгублений він підвів погляд угору…

Знесилений кінь зупинився важко дишучи.

 І всі ми як один підняли вгору руки .

Роса посипалась як дощ

Зі степу як із вогкої печери тягло свіжою прохолодою.

Трав’яні настоянки як  лікувальний засіб здавна використовують у народній медицині.

Земля заклякла як кістка

 Як людина високогуманна, Іван Сошенко допомагав Тарасові Шевченку, піклуючись про нього та допомагаючи в усьому.

 Як людина високогуманна Іван Сошенко допомагав Тарасові Шевченку, піклуючись про нього та допомагаючи в усьому.

 Як людина високогуманна, Іван Сошенко допомагав Тарасові Шевченку, піклуючись про нього, та допомагаючи в усьому.

 Як людина високогуманна Іван Сошенко допомагав Тарасові Шевченку, піклуючись про нього, та допомагаючи в усьому.

 Як людина високогуманна, Іван Сошенко допомагав Тарасові Шевченку піклуючись про нього та допомагаючи в усьому.

Сміле слово — то наші гармати, світлі вчинки —то наші мечі.

Тягнуться хмари — скривавлені крила —по травах, по обрію, по душі…

Україна —це супер. Україна — це ексклюзив.

Має людина в собі такий живчик — бажання робити добро.

 Хліб — усьому голова.

Над селом панувало тихе тепле лагідне надвечір’я.

Крізь хмари пробивався золотий сонячний промінь.

 Над високими оповитими сутінками горами висів місяць.

Усіх опанував бадьорий збуджений настрій.

Над нами падало і падало листя — золоті сльози осіннього лісу.

Андрія Шевченка як відомого футболіста знає багато шанувальників спорту.

Нехай мене Кармелюка у світі споминають.

Працював у них один чоловік на прізвище Іванюк.

Як тонкий лірик Володимир Сосюра вміє емоційно передати почуття людини.

Граматику тобто морфологію та синтаксис вивчають у школі.

 Громада вибрала — гетьмана — преславного Лободу Івана, лицаря старого, брата військового.

Громада вибрала гетьмана — преславного Лободу Івана, лицаря старого, брата військового.

Громада вибрала — гетьмана преславного Лободу Івана, лицаря старого, брата військового.

Громада вибрала гетьмана — преславного Лободу Івана, лицаря, старого брата, військового.

Громада вибрала гетьмана преславного - Лободу Івана, лицаря старого, брата військового.

каталог

бюлетень

 уподобання

відгомін

зібрання

пристрій, футбол, комп’ютер

рюкзак, вокзал, анекдот

лимон, сироп, спосіб

 океан, фінал, сезон

диван, асфальт, ніс

З Толиком, найкращим моїм другом, я потрапив

до одного класу.

 На завод нам дуже кортіло поїхати, особливо мені .

Задумливий, схвильований, з тремтячими сльозинками в очах, він довго сидів мовчки, дивився на маленького Остапа

Марія Іванівна сиділа за письмовим столом, худенька, маленька, на дівчинку схожа

Жвава дівчинка, з ямочками на щоках,

справляла приємне враження

Ойкнувши, Хвостенко незграбно шубовснув у воду. ( Просте речення з відокремленою обставиною)

Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила-силенна. ( Просте речення з відокремленим додатком)

Під ногами в нас та під колесами тачки полускує мерзле, прибите інеєм листя…( Просте речення з відокремленими означеннями)

Другий сусід мій, Григорій Шиян, вирішив зовсім не покидати своєї старої хати . (Просте речення з відокремленою прикладкою)

Цвіте при зорях бабусина Марфина груша, чорніє зеленим мохом солом’яний дах на низенькій хатині… ( Складне речення)

Білий кінь з несподіванки… кидається в юрму, між гарячих кінських тіл — гнідих, вороних, перистих. (Тире при відокремлених означеннях)

 Ирій—це казкова країна…( Тире між підметом і присудком) 

Попереду клубком куряви котить табун, за табуном — Степан, а за кіньми й Степаном — він, Шептало. ( Тире на місці пропущеного члена в неповному реченні)

Неприємна, знайома млявість — провісниця всіляких прикростей — закрадалася в груди. ( Тире при відокремленій

прикладці)

І луги, і болото Замглай, і ліси — усе мов

на долоні намальовано. ( Тире перед непоширеними означеннями, що стоять у кінці речення)

третя година десять хвилин, розумітися в музиці

освітлена вулиця, п'ять хвилин по шостій

 скасоване тренування, десять хвилин на сьому

зчиняти галас, за двадцять восьма

виявляти турботу, рівно шістнадцята

  Починало вечоріти.

Ішли недовго.

 Семеро одного не ждуть.

Теплий весняний ранок.

Слухай кожного, але не з кожним говори.