Відокремлені члени речення. Розділові знаки при відокремлених членах речення

Істина захована на дні глибокої прірви.

Найважча частина роботи зважитися розпочати її.

Справді всяка страва і пиття корисні і добрі є але знати треба час місце міру й особу.

Зазнаючи прикрощів я відмовляю собі у всьому окрім їжі та питва .

Не побивайтесь за минулим побитим шашіллю зневір.

Тихі конвалії ніжні і білі все не розплющать срібних повік.

Нехай мене Кармелюка в світі поминають.

Палкої поетичної вдачі вона не могла вдовольнитися буденним життям.

Пробував зелені калачики і білий ще в молоці мак.

Одне лише мав на меті - знайти іуду.

Сахається душа почувши раптом тихі кроки щастя.

Щасливиця я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні.

Філософія викладена в афоризмах неспростовна.

Усередині книги крім сторінок тексту є титул перша сторінка книги.

Щодо культури то вона публічна створена для відкритого існування.

Авторитет, побудований швидкісним методом може бути блискучим, але не довготривалим.

У людини є зовнішня лінія поведінки, наочна для всіх і внутрішня, якої вона дотримується.

Кар’єри, пробиті власною головою, завжди міцніші й розлогіші за кар’єри прокладені низькими поклонами або заступництвом солідного дядечка.

Людина, зациклена на власній персоні і на пошуках власної вигоди, не може бути щасливою.

Пам’ять – це мідна дошка вкрита буквами, які час непомітно стирає, якщо іноді не відновлювати їх різцем.

Удалині згубившись у полях петляючи і тонучи в тополях на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині згубившись у полях, петляючи і тонучи в тополях, на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині, згубившись у полях, петляючи і тонучи в тополях, на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині згубившись у полях, петляючи і тонучи в тополях на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині, згубившись у полях, петляючи, і, тонучи, в тополях на Білу Церкву пролягає шлях…

Вже сонячним обведені пунктиром відтінюються обриси домів.

Озвучене піснями бринить моє перо.

Ніколи, як би не хотів, не вернеш втрачені в житті хвилини.

Над степом од сонця рудим дзвінка пролетіла стріла.

Колос викупаний сонцем вклоняється ниві.

Мій батько теж від роду з хліборобів і я пішов у нього син села.

Відкрився світ поету великий складний і незбагненний світ.

Сільський лікар Степан Васильович дуже чуйна людина.

Я тільки тепер побачив село нужденну купку солом’яних стріх.

Весь простір степу повнився нею піснею-жагою піснею-протестом.

Життя – це п’єса, граючи роль в якій ми надто часто залишаємось тільки аматорами.

Твори великих майстрів – це світила, які сходять над нами і закінчивши свій шлях заходять.

Відкриваючи геніальні думки ми найчастіше повторюємо народні приказки.

Протягом сорока років він гастролював по всьому світові створюючи ілюзії, містифікуючи тисячі людей та вимушуючи їх розтуляти рота від подиву.

Я людина наполеглива і отримавши „ні” не зупиняюся, а шукаю інших варіантів, щоб довести справу до кінця.

Всупереч зовнішній легковажності Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці.

Вигріваючись на сонці владно розтягнувсь Дніпро.

Даремно ходиш стежкою крутою шукаючи загублених слідів.

Жінка йде поволі і трохи зігнувшись.

У цих краях торгуючи давно грек прорубав у Скіфію вікно.

Степанида Петрівна усміхається ласкаво розуміючи мене.

Я був молодий і здоровий і міг працювати не втомлюючись.

Псьол погулявши вертається до круч своїх.

Він стежив за матір'ю, що зігнувшись під важкими відрами переходила вулицю.

Шурхаючи крилами об хмари летять чайки.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесні.

Мої дні течуть тепер серед степу долини налитої зеленим хлібом.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

Не відомий нікому сідаю на лавку слухаю й дивлюся.

Слова як гроші, їх не можна друкувати в надмірній кількості: виникає інфляція.

Не стрічайтесь із тими, кого ви любили, хто лишився як спомин про юні літа.

Українці так довго історично шукали те, що їх об’єднає, надасть їм наснаги як нації, що на якомусь етапі збились з етапу і заблукали.

Звичайно, мати як стара людина не розбирає, що в часи новітні не можна звичаїв старих держати.

Враховуючи досвід, кожен із нас більше не помилятиметься.

Книжка справила сильне враження, відтворюючи минулі події.

Гостро відчуваючи чужий біль, людина здатна на милосердя.

Його охопила радість, милуючись мальовничими краєвидами.

Не покидайте землі, не залишивши на ній доброго сліду.

Мандруючи країною, друзі вивчали традиції народу.

Добре знаючи рідне місто, я не перестаю ним захоплюватися.

Згадуючи море, у моїй уяві постають літні вечори.

Пишучи твір, завжди обмірковуй хід своїх думок.

Сад, нахиливши срібні віти, пісні пташині пригадав.