Відокремлені члени речення. Узагальнення матеріалу

Відокремлена прикладка

Відокремлене означення

Відокремлений додаток

Відокремлена обставина

А пісня наростаючи пливла над берегом. 

І я зими крутий долаю норов обличчя підставляючи вітрам.

Жінка йде поволі й трохи зігнувшись.

Дівчата зачіпали Миколу жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.

І Оксану мою зорю мою добру долю що день божий умивали.

Виснажені атаками й великими втратами німці не витримали грізного натиску полку.    

Над берегом послався невеликий густо засвічений білою ромашкою луг.  

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.   

Стоять налиті сонцем дні. 

В небі чистім і прозорім сонце сяє.       

А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі.

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.    

В імлистій далині осяяній срібним промінням місячним стояли широкі лани золотого жита та пшениці.  

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

А он старе Монастирище колись козацькеє село. 

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Зачарований прекрасним вечором я довго блукав понад берегом річки.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори

Селища натомлено поринулі в сон спочивають у теплих обіймах ночі.

Легенький попілець підхоплений силою вогню злітав догори та розходився навколо.

Наближається повний спеки й світла південь.

Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.

Мечем і кров’ю писані кросворди ніхто уже повік не розгада.

Хтось оповитий в туман заховався за сиві каштани

Уже під захід сонця лелека натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий, поринув у солодкий сон,

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Прокидається наповнений зеленими пахощами степ.

Олеся йде сама дорогою — легка, витончена, пругка.

Заходив тихий вечір, незмінно вогкий, кудлатий від хмар.

Засмаглі й оздоровлені покидали ми лазурове узбережжя.

Знеохочений, до рідного дому блудний син обминає його і йде на знадливі вогні у вікнах чужого дому.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Я в центрі кола, визначенім сонцем, заглиблю руку в чорний чорнозем

Батько сидів з веслом на кормі — веселий і дужий.

1

2

3

4

глядачі

футболісти

тренери

вони

Самсон заступник твій надія та єдина відкрив чужинці свою міць таємно.

Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем.

До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина.

Віолончельний ялини шум пісню душі моєї хотіли вітри підняти на глум.

Дивлячись на людей усміхався і мій батько великий добрий чоловік.

У мене жодних претензій нема до Долі моєї обраниці.

Серед лісу особливий подив викликає могутній дуб цар лісу.

Час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі.

Фільм О. Довженка «Земля» було визнано як шедевр світового кіно.

Україна в усній народній творчості давно оспівана як хлібний край.

Я їхав в Одесу влаштовуватися на кінофабрику як режисер.

Осип Микитка як командир на вимогу ворога вийшов з натовпу бійців.

Петро Яцик як мільйонер фінансово підтримував мовний конкурс в Україні.

Олександр Мурашко відомий у живописі як художник-імпресіоніст.

Чистотіл грицики і деревій відомі в народі як лікарські рослини.

Мавка в «Лісовій пісні» постає як образ високої духовності.

Тоді весна, ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників, гомінливі ручаї.

Тоді весна ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників — гомінливі ручаї.

Тоді весна ще тільки натякала, про себе висилаючи вперед, своїх зухвалих розвідників — гомінливі ручаї.

Тоді весна ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників, гомінливі ручаї.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п’ю.

До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Не читай лежачи!

Погомонівши молодята пішли з садка.

Деякий час усі сиділи задумавшись.

Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Не оравши й не сіявши не будеш хліба їсти.

Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись.

Красуючись біла хмаринка тріпоче вгорі

Степ, струснувши з себе росу, та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні горить рівним, жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Не покидайте землі, не залишивши на ній доброго сліду.

Повернувшись додому, Андрій цілком віддався своїй роботі.

Згадуючи літні вечори, у моїй уяві постає сріблясто-синє море.

Студенти мовчки стоять, милуючись зоряним небом.

Жайворонки співали над ріллею, високо піднявшись угору.

3 півночі повіяв свіжий вітер, розірвавши пелену хмар.

Уже смеркаючись, ми дісталися моєї малої батьківщини — Канева.

Місяць плив, намагаючись утриматися на нетривких хвилях неба.