ОДНОРІДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети. 

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Кривда правду переборе, і від того бідним людям горе.

І Волги плин, і вітер подніпровський несуть веселі наші паруси.

І день, і ніч, і тисячі ночей, спасибі вам за цю Шехерезаду.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста. 

Земля на тих полях була чиста, чорна і сита.

Парк прикрашають статуї, фонтани, альтанки.

На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорості.

Почувся знадвору чийсь тихий, проте знайомий голос.

Осінню, веселим падолистом дихнув на нас вітер. 

Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори.

Думки, надії і причали снів мені давно нічого не пророчать.

Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою.

Люблю твій малиновий усміх і святкову розкриленість барв.

Раділи і садок, і поле, і долина. 

Обов'язковість, уважність — риси успішних людей.

Ховає час печаль і сум за ґрати.

Дощ і чорнобривці пахнуть осінню.

Очі їхні — любов та благання.

І сну нема, і спокою немає. 

Вітер в гаї нагинає лозу і тополю.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.

Ой не хочу хатки, ані сіножатки, ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка.

Окрім груш, слив, яблунь, тут росли дуби, клени й тополі.

А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть. 

Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного серця.

А весілля в нашої донечки буде пишне людне та багате.

Хай тобі стелиться біла дорога та зелено вруняться обабіч жита.

Верби понахилялися до мене та й шепочуть довгастими листочками. 

Є в нас сила і правда, і слава, і земля своя рідна й свята.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Їхав, їхав козаченько лугом, долиною та лісочком, та садочком до своєї милої.

На Колимі запахло чебрецем, і руто-м'ятою, і кропивою.

А чи не занадто я славословлю старих своїх коней і село, і стару свою хату? 

У принишклих полях і луках ще лежить сніг.

То не хмара біла пташка хмарою спустилась.

Боєць не сказав прокричав ці слова.

Багата моя Січ була не п'яним скопом могутніми синами!

Тече вода в синє море та не витікає. 

Ніч була хоч і зоряна але темна.

Я живу не так собою як тобою.

Справжні чудеса можна побачити уві сні або в казці.

Було нестерпно жарко як у приміщенні так і на вулиці.

Людина птиця і бджола люблять погожу днину. 

І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать.

Про безхарактерних людей кажуть ні риба ні м'ясо.

І холод і голод оселилися в Чіпчиній хаті.

Нічний спосіб життя ведуть і сич і сова.

І так і сяк намагався їм допомогти а не виходить.

То тут, то там на осонні прокльовуються пагінці картоплі, моркви, гарбузів, квасолі, динь.

Світло ллється з неба, сповняє повітря, несито пожирає тіні на землі, заганяє їх під дерева, кущі й гущину.

Як мати любила робити і в городі, і в полі, і в лузі, і в лісі і тихо втішалася зробленим.

І коли доля так жартує, що світло заступає хмара, лише надія крила нам дарує і до життя у віру повертає.

І пада сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом. 

Квітнуть вишні в моєму саду, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів.

Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий. 

Ти ізнов мені снишся на стежці гіркої розлуки синім лугом і ромашкою, й птицею з канівських круч.

Представники державної адміністрації зустрічалися, як із студентською молоддю, так і з робітниками.

Малюк опинився біля бабусі, заглянув у долоні і розгублено застиг: метелик лежав, і ледь ворушився.

Природа оберігає й застерігає людину від учинків, робить її благородною, щедрою, здоровою.

І вдень і вночі до мого дому, саду, джерела буде відчинено хвіртку для сусідів, для їхніх дітей.

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

розведене пастухами ще зранку.

що залишили недолугі туристи.

і ховається за ліс сонце.

перетворюючись на чорне попелище.

і залишає по собі пустку.