Відокремлені обставини

Умившись дядько надівав чисту сорочку й сідав до столу (Гр. Тютюнник).

Сова вночі полювала а потім цілий день сиділа дрімаючи (З газети).

Стомившись вона стала віддихалась (В. Близнець).

Доїхавши не розвертайся (Н. тв.).

Не вміючи і мухи не впіймаєш (Н. тв.).

Підвівся, і втомлено спотикаючись, побрів до хати (О. Гончар).

Підвівся і втомлено, спотикаючись, побрів до хати (О. Гончар).

Підвівся і втомлено спотикаючись, побрів до хати (О. Гончар).

Підвівся і, втомлено спотикаючись побрів до хати (О. Гончар).

Підвівся і, втомлено спотикаючись, побрів до хати (О. Гончар).

Колона йшла розтягнувшись на довгі кілометри.

Далеко сховавши ближче знайдеш.

Звісивши голову подався додому.

Можна вміти добре бігати й не будучи спортсменом.

Віяв у кватирку березневий вітрець нагадуючи про весну.

Увечері розкладали багаття варили юшку розмовляли (Є. Гуцало).

Раз по раз крайнеба зблискували зірниці (В. Рутківський).

Скупі квіти припалені серпневою спекою не втратили свого святкового лазурового блиску (Є. Гуцало).

Поскубуючи конюшину Шептало ступав та й ступав собі по лісосмузі (В. Дрозд).

Надвечір раптом похолодало (В. Малик).

Десь отам, з правого боку, повинен би бути берег (С. Тельнюк).

На небі, поміж хмарами, ще висів блідий ріжок місяця (Гр. Тютюнник).

Довго стояла Оксана, роздумуючи про чудні ковалеві слова (М. Гоголь).

А праворуч, за плавнями, ледве вгадується Вовкулацький кут (В. Рутківський).

Там, на березі, гуляли інколи великі птахи — журавлі й чаплі (О. Іваненко).

Повіяв легкий вітерець, струшуючи з листу неопалі краплі (Панас Мирний).

У хліві, крім ластів’ячого гнізда під кроквою, нічого не було (Гр. Тютюнник).

Перший промінь сонця, теплий, ясний, у мою кімнату впав (Б. Лепкий).

Бабуся, батькова мати, дуже любила татка (В. Сосюра).

Усі, за винятком Бойчука, дивилися на свого шкіпера (М. Трублаїні).

Наївшись хлопці полягали горілиць у траві (Б. Комар).

За вікном у вишневих гілках шарудить бешкетуючи вітер (Д. Луценко).

Рушниця в його руках стріляла не хиблячи (М. Трублаїні).

Біля фонтана юрмилися штовхаючись люди… (В. Нестайко).

Батальйон не зосереджуючись посувався вперед (О. Гончар).

Небо затуманіло закутавши в хмари блакить (П. Осадчук).

Коріння каштана набравшись вологи з глибин землі погнало соки стовбуром (І. Цюпа).

Поправивши очіпок поклала натруджені руки на коліна і втопила очі в море зелені на долині… (Іван Багряний).

Сріблився вгорі місяць ніби до чогось прислухаючись (Ю. Збанацький).

Вона сидить склавши руки й не намагається спростувати всі оті вигадки (В. Сичевський).

Сипле сніг, укриваючи товстою ковдрою землю.

Ідучи додому, ми обговорювали всі події цього дня.

Пропрацювавши весь день, ми закінчили роботу вчасно.

Денис пригадав розповіді бабусі, читаючи книгу про гори.

Прикрашаючи ялинку, у нас був чудовий настрій

Через увесь повіт розіслалися лани широкополі, виграючи на сонці запашними степами, хвилюючи колосистим житом, пшеницею (Панас Мирний).

Видно, у тебе, Стьопко, фантазія непогано працює (В. Нестайко).

У келії не було нічого, крім підстилки із сіна на кам’яній долівці (В. Нестайко).

Прямо проти форгангу, тобто виходу артистів на арену, було дві ложі (В. Нестайко).

Село вже позацвітало вечірніми вогнями, схожими на золотенькі жалібні квітки (Є. Гуцало).

Меткий він, Яким, вірний князеві (Ю. Мушкетик).

Весело котив води Буг, поблискуючи крижинами (Ю. Мушкетик).

Крім запорожчан, набилося, звичайно, багато і місцевих (Я. Баш).

Гола земля, бита крилами вітру, безнадійно сіріла… (М. Коцюбинський).

Тріпочи, мій вогнику, і смійся над недолею, дощами і вітрами… (О. Бердник).

Усяка пташечка радіючи співала весну і літо привітала (Л. Глібов).

Дівчина зашарівшись вийшла (Іван Багряний).

Шкутильгаючи тільки за годину доплентався він до Дніпра (О. Донченко

Скрадаючись перетнула газон і зазирнула за кущі на сусідню стежку (М. Павленко).

Серце в’яне співаючи (Т. Шевченко).