ВІдокремлені обставини. Відокремлені уточнювальні члени речення

Вальдшнеп, або лісовий кулик, — благородна птиця рудуватого кольору, з довгим дзьобом і довгими ногами (Остап Вишня).

Тут, одразу ж за рогом, починається густий підстрижений садок, слідом за куницею ми пірнаємо під кущі жовтої акації і вже звідти, з-під кущів, визираємо на вулицю (В. Бичко).

Місячне сяйво, пробираючись крізь шибки вікон, м’яко лягло на скатерть.

Там, за містом, понад шляхом битим, по гарячім каменистім полі йде дівча татарське вродливе (Леся Українка).

Угорець поклав свою елегантну паличку, пригладив борідку і, намагаючись приховати замішання, бадьоро взявся за сокиру (О. Гончар).

Колись, давненько вже, поїхав я навесні до одного мого доброго приятеля на чудесній нашій Полтавщині (Остап Вишня).

Там, за горами, давно вже день і сяє сонце, а тут, на дні міжгір’я, ще ніч .

Вилітає птах, крилом коричневим мелькаючи в кущах і носа довгого красиво нахиливши (М. Рильський).

Вся велич того, що робиться на його батьківщині, звідси, збоку, самому Хомі ставала ніби зрозумілішою і видимішою (О. Гончар).

Могутні бульдозери раз у раз з’являються на валу з потужним гуркотом і, грізно блиснувши ножами до сонця, знову провалюються, глухо зникають у розвированому земляному хаосі своїх циклонічних робіт (О. Гончар).

Поїхав я оце якось на дозвіллі за місто, отуди за Бровари (Остап Вишня).

Поміж деревами, не дуже побоюючись, проскакує вихудлий за зиму вухань і зникає в підліску (М. Стельмах).

Біля багаття обнявшись сиділи друзі

Гай лежав розпластавшись.

Не змокнувши риби не впіймаєш.

Іван не вгаваючи розповідав про побачене.

...Щоб хліб, як сонце, сяяв на столі у кожній хаті, домі та колибі…

Стежка стелеться бита поміж трав, серед жита

Щасливо, радісно, весільно квітує нива молода...

А згадайте класиків, майже у віці юнацькім, ще десь до років тридцяти, уже ставали вони і романістами, і творцями видатних кінопоем, і авторами безсмертних симфоній

Соснові шишки великі і порожні, котилися під ноги або дивилися із трави десятками очей на схилені голови синіх дзвіночків (М. Коцюбинський).

Акації стояли в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць (І. Нечуй-Левицький).

На відстані метра, від мене на вікні, сиділо галченя, майже доросле .

Сильна, вправна, вона працювала завзято і самовіддано (В. Собко).

Над ганком висіли важкі кетяги, пов’язаної в пучки калини (М. Стельмах).

Омиті росами квіти розтулюють повіки (В. Сосюра).

Схилились два самітні клени читаючи весни буквар. 

Зозулі кували торкаючи дзьобиками чарівні клавіші неба.       

Співають ідучи дівчата.

Світить річка зникаючи у маревах небосхилу.  

Терпи, терпи, — терпець тебе шліфує, сталить твій дух — отож терпи, терпи .

Раптом він як засміється, та так щиро, так щиро, що аж мені смішно стало .

Рано, разом з сонцем, прокинулась і Харитя.

Бачили наших гостей і в трудових колективах, і на будовах.

Ми мовчки стояли, милуючись зоряним небом.

Сніг іде і, сяйво розсіваючи бліде, зволожує асфальт і обличчя.

В’їжджаючи на широке подвір’я, гостей чекає пишний прийом.

Весело фиркаючи, машина вирвалася на пагорб.

тільки поширені чи непоширені другорядні члени речення, які інтонаційно та пунктуаційно виділяються

слова, які конкретизують зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення чи даючи йому іншу назву

члени речення, які в одному плані стосуються того ж слова в реченні і відповідають на те саме питання

слова, які виражають особисте ставлення мовця до свого висловлювання.

відокремлена уточнювальна обставина

відокремлене уточнювальне означення

відокремлений уточнювальний підмет

відокремлений уточнювальний додаток

Над урочищем зринув місяць – червоний і глибокий, мов кратер у палаючій безодні (Г. Тютюнник)

І під хмарами похмурими піна стала сива (Є. Маланюк)

Ніс у руці бриль. Справжній солом’яний бриль, привезений з рідного села на Полтавщині (А. Дімаров)

Край берега, у затишку, прив’язані човни (Л. Глібов).