Звертання

Я люблю тебе зимонько!

Зимонька одягла ялинки в теплі шуби.

Сніг-сніжок укриває землю ковдрою.

Мороз розмалював вікна химерними візе­рунками.

Україно, хлопче, козаче

Галю, Маріє, пані Тетяно

Людмило, зима, поле

Насте, Катре, донечко

прості і складені

узгоджені й неузгоджені

прямі й непрямі

поширені й непоширені

Так ніхто не кохав! 

Летять мої лелеки чорнобриві навстріч твоїм русявим журавлям.

О люди люди свою душу не замикайте на замки! 

Місяць яснесенький промінь тихесенький кинув до нас.

Моя Вітчизно дорога, яка в тобі горить снага!

Україно! Слався нивами, слався рідними людьми!

Вийся, жайворонку, вийся над полями, розважай людську тугу ти піснями.

Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно.

До тебе, Україно, струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань.

Батьку, батьку, ніколи не забуду тебе.

Славу твою, Києве, несли у віках стародавні й вічні кобзарі, світлі посланці народної правди й мудрості.

І все ж не оминайте, люди, осінньої журливої краси падолисту.

Шановні восьмикласники! Уважно поставтеся до узагальнення знань з вивченого розділу

Ти зійди на гору брате і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ.

Пісне чому як той птах не летиш?

Ми зберегли тебе вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив.

Добридень тату мій і далі неосяжні прийміть любов мою й тепло пісень моїх.

3

4

5

6

7

Доле! Дай день, щоб напитись сонця, ніч мені дай — на зірки надивитися.

Добридень, хато! Будь завжди багата на радість, і на статки, й на добро.

Дай мені, моя матусе- хато, хоч краплинку сили криленят.

Боже, молюсь, аби простив, бо я не можу без гір, і птахів, і трави…

Мамочко, голубко, горлице в садочку, колискову пісню внуку заспівай.

Моє рідне село! Як же можна тебе не любити.

Виший мені, мамо, хрестиком сорочку, дай мені у віно долю золоту.

Прийми мої вітання, Україно!

Тут верба-забіяка наплакала сліз повен двір, тут на голову падає небо, зболіле й кошлате.

Пробудись, коханий, вже іде весна, заспівай, жаданий, хай піде луна…

Україно, сторононька мила, твоя воля, як зоря, сія.

Журавлі, журавлики мої!Швидше повертайтеся додому.