Відокремлені означення

дієприслівниковий зворот

дієприкметниковий зворот

Людина не позначена любов'ю не зможе звести серця для добра.

Вишитий руками матері рушник оберігає дитину від зла та нещастя.

Земля скована морозом покрилась білим снігом.

головні члени речення

головні та другорядні члени речення

другорядні члени речення

звертання

стояла ніч

темна

темна, холодна, вітряна

холодна, вітряна

туман швидко розсіявся.

і було досить прохолодно.

осяяний сонячним промінням.

Зачаровані подорожні сиділи навколо й мовчали. 

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

А он де старе Монастирище колись невеличке козацьке село.

В далині осяяній срібним промінням стояли лани золотого жита й пшениці.

На дужих крилах підхопив мене весняний ранок лагідний і чистий.

Пішли дощі дрібні й тривалі.

Теплі хвилі ріки несли нас щасливих в рожеві краї.

Могутній Дніпро таємничий і грізний котив хвилі до моря.

Стародавній Київ, пізніше Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв й інші виникли на берегах Дніпра — великого торговельного шляху з варягів у греки. 

Багато міст розташовані біля морів: Одеса — на Чорному морі, Маріуполь — на Азовському, Каховка — на штучному Каховському. 

За назвами водойм часто називали міста, наприклад, на річці Лугань стоїть Луганськ, на річці Уж — Ужгород. 

Важко сказати, якими були річки під час поселення перших мешканців. 

Батьківська мова — гучна, солов’їна, в чому, скажи, твоя смертна провина… 

Шевченків талант художника служив великій меті — освічувати народ, піднімати його з віковічної темряви.

На тракторі сиділа дівчина, кругловида, закіптюжена, у засмальцьованім комбінезоні.

Зорі сплять на холодних, морозами зв’ялених травах.

З доріг життя сховавши втому, я в отчий край вернусь назад.

Переляканий, розтривожений, я вискакую в затоплений місячною повінню двір.

Мені вже, вірите, набридли мандри по чужих краях

Крім повівання пахучого повітря в розквітлому гіллі саду.  

Зозулі кували, торкаючи дзьобиками чарівні клавіші неба.

Мокрі, стомлені, але радісно усміхнені, ми входимо в ліс.

Солідна віком і творчою практикою людина, він був у розпачі.

Тепер, замість крила парусника, Тоня й Віталій бачать вдалині темну непорушну гору якусь

Там, замість житечка, в теплее літечко терен зацвів.

Розрум'янена, ошаліла, Тоня з розгону налітає на брата, кидається йому на шию.

Схилились два самітні клени, читаючи весни буквар

Було це в місті Малині, там жив Іван Іванович, районний лікар.