Відокремлені означення і прикладки

Мама перегортає зошити списані широким чітким почерком та якісь аркуші розмальовані контурами відомих і невідомих континентів.

Утомлені своїм довічним рабством вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї.

Дні летять повні сонця й музики.

Заглиблена в спогади Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг.

Уже під захід сонця лелека натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий, поринув у солодкий сон,

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

же під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

футболісти

глядачі

вони

тренери

футболісти й тренери

Я в центрі кола, визначенім сонцем, заглиблю руку в чорний чорнозем — і стеля над готичним храмом сосен спаде на мене зливою озер.

Знеохочений, до рідного дому блудний син обминає його і йде на знадливі вогні у вікнах чужого дому.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Чужа розмовам, юрбам і рекламам, поміж сирен, гудків автомобілів, несеш крізь гамір вулиць і проспектів свою солону і гірку красу.

Він усе забував, крім тремтливої ілюзії волі та влади.

Славко прийшов і знову став при порозі, несміливий і чужий у великому спортивному залі

Всі бійці і командири, а їх було в землянці чоловік тридцять, раптом заворушились і, розташувавшись для довгого приємного слухання, притихли.

Зараз на сцену виходить Лілі, і сьомий "Б" сидить на гальорці, і тільки його, Славка Беркути, нема у залі.

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем.

Віолончельний ялини шум пісню душі моєї хотіли вітри підняти на глум.

До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина.

Син білявого дня і чорнявої ночі вечір-мулат підійшов до порога.

Життя — спокута не своїх гріхів.

Одна в поета правда — чистота.

Я маю спокій — істинного друга.

Співають солов’ї — співці весни й любові.

Фільм О. Довженка «Земля» було визнано як шедевр світового кіно.

Осип Микитка як командир на вимогу ворога вийшов з натовпу бійців.

«Звенигора» в моїй свідомості відклалася як одна з найцікавіших робіт.

Україна в усній народній творчості давно оспівана як хлібний край.

Чемпіон світу з боксу Віталій Кличко вкотре переміг.

Час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі.

Серед лісу особливий подив викликає могутній дуб цар лісу.

Згадаймо гордість нашої культури класичний театр корифеїв.

Ми пам’ятаємо Миколу Шпака — стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям, з ясним поглядом і милою усмішкою, простого — скромного, закоханого в життя і поезію.

Ми пам’ятаємо Миколу Шпака — стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям, з ясним поглядом і милою усмішкою, простого, скромного, закоханого в життя і поезію.

Ми пам’ятаємо Миколу Шпака: стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям, з ясним поглядом і милою усмішкою, простого скромного закоханого в життя і поезію.

Ми пам’ятаємо Миколу Шпака — стрункого, вродливого юнака із золотим волоссям, з ясним поглядом і милою усмішкою, простого, скромного закоханого в життя і поезію.

Сухі гілки — це вже вінок терновий.

Виє вовк — ночей моїх соліст.

Всесвіт цей — акваріум планет.

Книги — морська глибина.