Відокремлені означення та прикладки (3)

Хлюпоче веслами весна налита сонцем і вітрами

Гудуть із вітрами до світання дощем оплакані сади.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Я небесами пійманий тремчу.

 Тут, на терені теперішнього Ботанічного саду був «Красний двір» літня резиденція київського князя.

За шофера ми поставили тракториста Серьогу на прізвище Півень. 

 Ви забуваєте другу любов поетів наприклад любов Данте до Беатріче а я власне таку мала на думці.

 Ягід навколо особливо дикої малини була сила-силенна.

 А Роксоляна ідучи до найближчого скита милувалася красою Святої Гори.

Б На неї бідну невольницю святий Афон справив таке сильне враження що рішилася не покинути Христової віри ні за які скарби світу. 

 В Повернувшись у Стамбул вона побачила на торговиці на тім самім місці де її колись продали в гарем величезну кількість одягнених по-нашому дівчат. 

Г Почувши від Сулеймана що вони повертають додому заплакала від радості.

 Одягнена в батьків кожух, Марія не боялась холоду і впевнено ступила через поріг.

 На пляжах купинням чорніли, викинуті прибоєм морські водорості.

 Ген килим, витканий із птиць, летить над полем

 Вона, стримана й чемна, була дуже вродливою з лиця.

Ви ще не знаєте на що здатна людина наповнена болем та смутком за своє дитя.

І прийде гідна старість нагорода гарної юності!

За винятком Васильченка усі хлопці завершили роботу.

Ми знаємо хто ми є але не знаємо ким ми можемо бути. (Вільям Шекспір)   

 Даруючи радість іншим не забудь про себе.

чекаючи своїх учнів

наш друг і наставник

і очікує колегу

осліплений яскравим сонцем

який має високий авторитет серед учнів і колег

має значення «в ролі кого, чого»

виражена власним іменем

уведена за допомогою слова або

стоїть перед означуваним словом

має значення обставинного характеру

Добріє світ народжений в любові. (Т.Коломієць)

Усі речі виготовлені юними умільцями вражають своєю декоративністю.

Засмагла під сонячним промінням Оксана була схожа на шоколадну глазур.

Проведений справжнім майстром вебінар став для слухачів тест-драйвом.

 Розлючена почутим тітчина сестра поїхала геть з дому.

Він усе забував, крім тремтливої ілюзії волі та влади.

Славко прийшов і знову став при порозі, несміливий і чужий у великому спортивному залі.

Зараз на сцену виходить Лілі, і сьомий "Б" сидить на гальорці, і тільки його, Славка Беркути, нема у залі.

Всі бійці і командири, а їх було в землянці чоловік тридцять, раптом заворушились і, розташувавшись для довгого приємного слухання, притихли.

 І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали. 

Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.  

 Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку. 

 Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

Наближається повний спеки й світла південь.

Хто це там оповитий в туман заховався за сиві каштани?

Мечем і кров’ю писані кросворди ніхто уже повік не розгада.

Шумлять білим цвітом налиті сади навесні.

Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.

І травень буде гомоніти рудим джмелем наляканим до краю.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

і закрапав дрібний дощик.

пухнасті, рожеві, освітлені ясним сонечком.

м"якенькі подушечки для сонечка.

з дощиком для нашого саду й городу, для лісу й поля.

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.

Горять в росі ранкові доли багаті різнобарв’ям трав.

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.

У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки.

Там, на рівному березі невеликої повноводної річки Почайни, виднілося чимале селище.

В імлистій долині, осяяній срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.

Непроглядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий.

Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу.

Вогка земля мліла в гарячому золоті сонячного проміння, вільна від тіней і холодків.

Любов'ю сповнюючись до дна я вам колядую добрі люди.

Скидаючи шапки в'язні посхоплювались вражено прислухаючись до знайомих слів.

А сьогодні ввечері як тільки смеркне Сашко піде в ліс до партизанів.

Вражена страшною звісткою Марина тихо спустилася на підлогу.

Мені наснилася розкопана криниця.

У мріях обпалених вщент нічого не залишилось живого.

Яблука дозрілі тихо падали у росисту траву.

Ночей промайнулих вже не повернути.

На столі стояла, нещодавно поремонтована лампа.

Оточене густими кущами озеро, було не широке, а довге.

Підбита мисливцем, качка жалібно кричала.

Чашка, подарована мамою мені не сподобалась.

Попередниками кобзарів були музиканти зображені на фресках у Софії Київській .

По застиглих від гірської прохолоди горбах переливалися білим морем гірські тумани.

Біля хатини притулився зроблений із хворосту й обмазаний глиною сарайчик.

На подзьобаному дощем піску залишилися відбитки його босих ніг.

Троянда усміхається сонцю, шовковими пелюстками розгорнутими назустріч теплу й сонцю.

Троянда усміхається сонцю шовковими пелюстками, розгорнутими назустріч теплу, й сонцю.

Троянда усміхається сонцю шовковими пелюстками, розгорнутими назустріч теплу й сонцю.

Троянда усміхається сонцю шовковими пелюстками розгорнутими, назустріч теплу й сонцю.

Схвильований до дна душі, звертався юнак до батька-матері за розвагою.

Хліба, змиті  дощем, яскраво зеленіли.

Схвильований, Тарас не зміг розгледіти в буянні вишень, яблунь свою стару оселю.

Небо на заході неначе сміялось,помальоване  делікатними веселими фарбами

Капелюшник розплющив очі, переляканий, з ліжка скочив…

Наляканий  громовицею, кінь тихенько заіржав…

 Коло ставка гребля, обсаджена вербами

Заглиблена в спогади про літо, дівчинка й не помітила, як до кімнати зайшов батько.

Над луками, залитими квітневою повінню, холонув оранжевий вечір…

Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ

Стояла весняна ніч тепла лагідна, сповнена співом солов’їв.

 Стояла весняна ніч, тепла, лагідна, сповнена співом солов’їв.

 Стояла весняна ніч тепла, лагідна, сповнена співом солов’їв.

 Стояла весняна ніч, тепла, лагідна сповнена співом солов’їв.

 Стояла весняна ніч, тепла лагідна, сповнена співом солов’їв.

Прибитий горем, згадками, я забився в садок, упав на траву, заплакав.

Переляканий і розтривожений, я вискакую в затоплений місячною повінню двір.

Заклопотана роботою, вона не почула знайомих кроків…

Взагалі, він має дивну властивість - зникати при очах...

 Сердитий, він навіть на перерву не виходив