Відокремлені уточнювальні члени речення

лісів

отут

пил

Закарпатті

Улітку в спраглому небі гойдається вітер одвічних лип.

В Україні на початку червня достигають вишні.

Живуть там довкола маминої й батькової хати вітри і птахи і сонце і земля твоя і твій рід і твої перші кроки.

Приїжджі археологи знайшли на острові рештки козацьких доменних печей.

3

5

4

6

1

3

2

4

Там

на зеленій лавці

обкладеній дерниною

сперши голову на руки

Внизу десь під самими вікнами почувся гомін чужих голосів (О.Гончар).

Улітку в спраглому небі гойдається вітер одвічних лип (О.Гончар).

На околиці села біля самого байраку живе Йосип Вихор

Сонця на землі видно не було, але вгорі у небі жайворонки були вже золотими (М. Вінграновський).

Не дивися так привітно, яблуневоцвітно (П. Тичина).

Під Києвом, на березі Дніпра, хлопча стояло в мареві світанку...(Б. Лепкий).

Слово інше кинула, студене, потоптала ватру ти байдуже

Я наче не тебе люблю, а той далекий світ, що там, поза тобою! ( Є. Плужник).

Ген за мальвами хата виплива з далини

А там на автостраді летючі зорі фар

Заживу непишно небагато на баштані в тихім курені

Скидають кайдани здавен занімілі неволею гнічені люди

Моє коріння тут у цій землі.

Українці почали емігрувати за океан давно цілими родинами.

Як мій прадід крізь віки і гори я шукаю молодого дня.

І сон мене так ніжно обійма, що окрім сну не хочеться нічого.

Працюючи в конструкторському бюро Архип розумів авіа ції потрібні нові, більші швидкості

Саме таку установку і взялися створити інженери Харківського авіаційного, де почав свій трудовий шлях Архип Люлька

Рівно на повні груди дихає степ

Злегка поплескавши верхівку ненька клали паляницю на рушник

Так олень добував глибоко з-під снігу мох та лишайники – свій харч.

Доки мати викачували останню паляницю, я біг за лопатою і внісши приставляв її до припеч

Йому було по-справжньому добре, от хіба що дивний смуток

не полишав його, дивний смуток, який наче був для нього незрозумілим голосом минулого, до якого він ще мав прислухатись і втямити по-новому, глибше…

Над полем у високості співали жайворонки

Книги лежать на столі біля вікна.

Вродливий юнак Нарцис син річкового бога Цефіза, мав сестру-близнючку дуже схожу на нього

Перекладати Микола Лукаш почав рано, ще в шкільні роки перекладав з якоїсь внутрішньої потреби, не думаючи про друк

Вився жайворонок в небі, у блакиті

Узяв той хлопець з собою кошлату, як у печенігів, шапку і вуздечку, а точніше, обротьку, що не дзеленчить вудилами

Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю крім качок, у Тихона не піднімалася рука

Лунає він над рідним краєм, твій сміх добра і чистоти, розважний сміх твій помагає по світлому шляху іти

Хата їхня стояла на сільській околиці, біля дороги

І що довше дивився, то більше здавалось, що все-таки коренем своєї душі назавжди зостався отут, у рідному селі.

Нині використовується рідко переважно для створення старовинного колориту, при виконанні сценок народного гуляння жартівливого характеру

Село зникло десь позаду, вдалині у вечірнім тумані

Ми йшли далеко, на берег річки

У цьому поетичному світі, поетичному краї, все сосюринське

Тут розкіш була вітрові.

На Володимирській гірці в Києві над Дніпром граються мирно діти

І сьогодні в цей вечір іскристий не забуть мені слів тих твоїх

Дружно з творчим натхненням творили вірші есе, романи,

Так по-різному, і з різних кінців суходолу починається шлях до моря!

На сухому пагорбі, по той бік річища, маячило село…