Відокремлення узгоджених означень

Як я бідна тут горюю прийди подивися .

Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур'яні .

Оповитий тишею степ спав.

І дощами вмиті журавлі в блакиті відлітають у дальній шлях.

І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу .

Далеко-далеко на південь засиніли смугою вкриті лісом гори.

Добру віщують погоду скупані в сонці хмарки.

На повитих мороком вулицях не припинявся рух.

Земля скована морозом покрилась білим снігом.

Степ струснувши з себе росу горить рівним жовто-зеленим кольором.

Людина не позначена любов'ю не зможе звести серця для добра.

Вишитий руками матері рушник оберігає дитину від зла та нещастя.

Над озером пливла м'яка, тендітна тиша.

Не спитавши броду, не лізь у воду.

Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі .

Я не знаю нічого ніжного, окрім берези.

У діда все було цікавим : і хлівець , і вулики , і всілякий інструмент.

Поріг переступила жінка,закутана в міру хустину.

Він був наче з заліза.

Високо серед неба стояв ясний, блискучий, повний місяць.

Достигле яблуко саме з дерева падає.

На вишиті рушники, лляні, бавовняні, стають наречені.

Пов'язані вишитими рушниками, ідемо вулицею.

Гарно того вчити,хто хоче все знати.

У нас у ріднім краю навіть дим солодкий.

Сади омиті музикою згадок ковтають пил міжселищних доріг.

Там замість житечка в теплеє літечко терен зацвів.

Усіяна колисками земля пахне літом.

Вбраний у граніт берег став меншати, видовжуватись.

Огірки , вкриті колючечками, кололи делікатні руки хлопця.

За соняшниками з'явилися рядки,насадже-ної кругом баштанів кукурудзи.

Туман, сполоханий сонцем, тікає за хату.

Лиш народи, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі .

Невгамовні,ми шукаємо себе у Всесвіті.

Налякані громом,курчата збилися докупи.

Збентежений він не міг знайти дороги.

Щаслива і радісна поспішаю йому назустріч.

Осяяний місяцем хлопець стояв з баяном на грудях.

Щаслива вона сміливо поклонилася людям.

Налита сонце і вітрами хлюпоче веслами весна.

Рум'яна і щаслива, вона вся дихала щастям.

На березі лежав, присмоктаний мулом човен.

Оточена інеєм, хвоя нагадує хризантему.

Срібним маревом повиті колі сіл стоять тополі.

Було видно ліси й розкидані попід горами села.

На рушники лляні бавовняні стають наречені.

Вкрита садками балка вчилась попід горою.

Стояв Тарас на Чернечій горі осяяний променями сонця.