Звертання. Вставні слова.

Хвилюють малюють квітують поля – Добридень тобі Україно моя

Хай ніхто тебе не обікраде ну хіба що тяжіння земне.

У сиву давнину мова як великий скарб передавалась з вуст у вуста від покоління до покоління.

На жаль сьогодні сім’я втратила ці чудові традиції.

Можна все на світі вибирати сину

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

(В. Симоненко)

О руки наших батьків Чого ви одлітаєте мов голуби і передчасно стаєте землею, травицею та росою.         (М. Стельмах )                           

   І погляд твій німий о мати понад землею загримів.(М.Рильський )                                   

Добридень тату мій і далі неосяжні прийміть мою любов й тепло пісень моїх. (В. Симоненко  )                      

Добридень тату мій і далі неосяжні прийміть мою любов й тепло пісень моїх. (В. Симоненко )                        

Гарна ти матусю дуже мила Ти мене ще змалечку звичаю навчила (К.Перелісна.)

І злітає високо над світом наша мамо слава молода (А.Малишко.)

Люби дитино землю цю прекрасну! (С. Круліковська).

Журавлику, мій сірий ти вже летиш у вирій? (Т. Майданович).

Сіла пташка на шипшину. Не вколись моя, пташино! (Л. Біленька)

Соловейку, маленький, У тебе голос тоненький. (Народна творчість).

Станьте, птахи, на коліна! Заздріть півневі,півні! Він співає солов'їно голосні свої пісні. (В. Симоненко).

Краю мій, о слово рідне, дідусь, Матвію.

Пане Василю, соловейку маленький, козаче, красуне.

Добродій Іване, пані лікарко, учителю, могутній дубе.

Григоріє, Марія Іванівно, чарівна квітко, юначе мій.

Припливайте до колиски лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.(В.Симоненко)

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.(В.Симоненко)

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі, зорі, синові під вії.(В.Симоненко)

Припливайте до колиски лебеді, як мрії,

Опустіться тихі зорі, синові під вії.(В.Симоненко)

Мабуть ніщо так не радує людський зір як зримий результат роботи. (Ю. Мушкетик.)

 Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий. (Леся Українка.)

Виростеш ти сину вирушиш в дорогу

Виростуть з тобою приспані тривоги. (В.Симоненко)

Зневажити мову – зрадити себе і стане чорним небо голубе вмиратиме у муках рідна мати.(М. Адаменко)  

По-перше, по-друге, по-третє, перш за все, нарешті, значить, таким чином, і так далі

Безперечно, безумовно, певна річ, правда, може, здається, правду кажучи, сподіваюсь

 На щастя, на диво, на радість, на жаль, на сором, як на зло, як на лихо, як на гріх, нівроку, соромно казати, чого доброго, хвалити долю

Дивись, зверни увагу, зрозумійте, чуєш, між нами кажучи.

По вулиці йду і, здається, уперше розплющив я очі на світ. (О. Підсуха.)

 В неволі тяжко хоча й волі сказать по правді, не було. (Т. Шевченко.)

Кажуть: весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився! (Леся Українка.)

Справді добре сміється той, хто сміється останній. (М. Стельмах.)

5

7

9

4

Розваж мене музо моя ти порадо Так тяжко на серці в цей вечір мені (Леся Українка).

 Як дитиною бувало упаду собі на лихо То хоч в серце біль дохо­див Я собі вставала тихо (Леся Українка).

 Повна хата людей і видно якісь питання обмірковують (А. Головко)

Мово великий даре природи розвинутий і вдо­сконалений безперечно за тисячоліття з того часу, як людина стала людиною (За К. Крапивою).

Зоря моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?

Чого так весело було.

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Не хочу я панувати,

Не піду я, мамо!

Рушниками, що придбала,

Спусти мене в яму.