Вставні слова

Навчи мене своєї пісні — радості своєї туги — вірності навчи

Ось воно його довгождане щастя 

Звичайно часом там і жарт бринить солоний і сміх що котиться аж за далекі гони

Як не було талану не буде й долі

А то, бачте, я сам натягнув на кота заячу шкуру й посадив біля телеграфного стовпа, на дорозі, де мав іти той бідолаха-бухгалтер

На його щастя розмову, проваджену до його приходу, як видно, не було закінчено, а цікава, мабуть, була

На жаль, реальне життя знекровлює найчистіші мрії 

Може, й ти, мій сонний люде, знайдеш сну кінець

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Отже червень починаються канікули!

Чужа душа то кажуть темний ліс.

мабуть

отже

уявіть

навіть

Гори нібито стояли поруч проте до них іти довелося більше як дві доби.

Мар’яна невдоволено хитнула головою проте взяла зі столу сорочку.

Народу були зав’язані очі а він проте повертав обличчя туди де рокотали грізні струни Тараса Шевченка.

Хоч до вокзалу було й недалеко проте я поспішив сісти до авто й приїхати.