Звертання. Розділові знаки при звертанні

Там найдете щире серце і слово ласкаве.

А тим часом твої сестри-зорі безвічнії попід небом попливуть засяють.

Боярине прошу зажити з нами хліба-солі.

Ідіть же ви та молітесь я доспіваю.

Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість.

Чи не покинуть нам, небого, моя сусідонько убога, вірші нікчемні віршувать?

Дай, Боже, панночко, тобі щасливу та красну долю!

Вгамуйся, думко, не літай так буйно!

О Господи прости нам цю ганьбу!

Гей писарю неси мою печатку!

Ой ви дітки мої мої голуб'ята не журіться подивіться як танцює мати.

Ой волохи ой волохи вас осталось трохи.

Та ти, мене дубе, отінив, як хмара.

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сну, не дивися в той бік, моя пташко!

Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину.

Розкажи ж тепер, Степане, про свою недолю.

Мій брат, Богдане, сповістив полковників, що ти живий і що чекаєш їх.

Збери себе докупи, тоді і військо, гетьмане збереш.

Ори, ори й співай, ти велетню, закутий в недолі й тьми ярмо!

Сину, мій Тимоше, то ж був не наказ!

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

Се буде ваша заслуга, зелені ниви з шовковим шумом, й твоя, зозуле.

Я лечу до тебе, чужоземко моя дорога, щоб до кінця нашого життєвого шляху бути разом.

Я п'ю тебе, сонце, твій теплий зцілющий напій.

Скажи мені, пораднице надземна, куди мені подітись у просторі?

Коли б ти нічко швидше минала!

А ви молдавани тепер ви не пани.

Ой ти дівчино з горіха зерня, чом твоє серденько - колюче терня?

Та йди вже додому мороко ти моя гостроноса.

Спасибі сонце ти прийшло крізь грати!

Ей кодло лісове! Така в вас правда!..

Гей джуро глянь! Та їх там ціла сотня!

Ой дядьку я тут було в драговині загруз.

Ой Дніпре мій Дніпре широкий та дужий багато ти батьку у море носив козацької крові.

Гей добрі люди а чого вам треба?

Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу.

Сутужна, сину мій, українська справа.

Щось довгенько вирізуєш, небоже, сопілки.

От знайшлася зненацька оборонниця для тебе, боярине!

А ти, голубонько, ти кралечко моя, поки співаєш на калині, то й весело мені.

Безмежнеє поле в сніжному завої, ох, дай мені обширу й волі!

Не покидай мене, моя дитино і отчого подвір'я джерело.

А що старий, якби ти попрохав ще й худоби та птиці?

Ще краще було б пане Лесю, під спів колядок сісти в темному куточку або грітися біля вогню в грубці і слухати казку.

Пісне, моя ти, підстрелена пташко, мусиш замовкнуть і ти

Колего Ігорю Євгеновиче, Анастасіє, Сергіє

Сестро Надіє, Ольго Іванівно, батьку, добродію

Синку, Даріє Семенівно, радосте, капітане Сороко

Бійцю Багалію, ректоре, Києве, перемого, доле

Колего Петре Кузьмичу, Маріє Василівно, тату

Перекладачу Юріє, лікарю, товаришу лейтенанте

Вчителю, Галино Іллівно, соколе Степане, академіку

Бабусю, Соломіє, Іване Петровичу, Віталію