Звертання та вставні слова. Розділові знаки

Серед яблунь і вишень біліє хатина.

Мамо, хочеш, я намалюю тобі сад?

Гордістю кожної оселі був рушник, вишитий мамою, бабусею.

Пролетіли гуси над долиною, над калиною.

Дай мені крила Україно!

Розпрягайте хлопці коні та лягайте спочивать.

 Горнусь до тебе Україно!

Благослови мене рідна земле як мати в дорогу.

Гарно того вчити, хто хоче все знати.

Червоніє сосна, ніби кована мідь.

Тихі, ніжні зорі спадали з неба.

Учися пробачати юний друже якою б кривда не була.

 Люблю я, Києве, тебе в ранковий час.

Дідусю, а коли, ти, мене на полювання візьмеш?

Понеси мене на крилах, радосте моя.

Цвіти, розквітай, Україно!

  Дозволь мені великий господине розважити тебе.

У мові неосяжна душа народу.

О мово хто без тебе я?

Привіт тобі зелений саду!

Зв! ___________.

 ___________.Зв!

___________.Зв! ___________.

___________, Зв, ___________.

1.Б. 2.В. 3.А. 4.Г.

1.А. 2.Б. 3.В. 4.Г.

1.В. 2.Г. 3.Б. 4.А.

1.Б. 2.Г. 3.В. 4.А.

Вставні слова є членами речення

Вставні слова не є членами речення

На письмі вставні слова виділяємо комами

На письмі вставні слова не виділяємо комами

У кімнаті здається нікого не було.

Наприкінці зими порожнім здається листяний ліс.

Я на жаль ніколи не був у тайзі.

На жаль ми так  і не вибралися на море.

З берега видно далеко.

Весна здається мені найкращою порою року.

Серед українців здавна цінуються доброта і гостинність.

На щастя дощу сьогодні не було

Подарували квіти на щастя.

Будь ласка сідайте на вільний стілець.

Кажуть Сергійко купив цікаву книжку.

На жаль зустріч скасували.

0

1

2

3

прикметником

іменником у кличній формі 

іменником у знахідному відмінку

в кінці речення

на початку речення

в середині речення

До тебе, люба річенько, ще вернеться весна. 

Бабусю, а що то за дивовижний засіб від переляку?