Звертання.Вставні слова.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать.

Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього нам ще рано.

Не осверни цю мить і не поруш цинічним словом ...

Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

Годі вам, гурт ворогів і прихильних, марні слова промовляють.

Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла.

Старі дуби, спасибі вам за осінь.

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!

О жовтий квіт мелодії розтань над строгими квадратами перонів.

Тебе я земле всю сходив до краю.

Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать.

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Давай-но, серце, ми печаль облишемо?

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз..

О, Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас з'єднав в часи прадавніх зрушень.

Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

1

2

3

4

5

Десь кажуть є гора де не співають птиці.

На диво птахи ще не відлітати у вирій.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Отже червень розпочинаються канікули!

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Вже почалось мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть майбутнє, оце либонь, вже, почалось.

навіть

мабуть

отже

може

уявіть

Горе, кажуть за горе чіпляється.

Товариш, видно: не зрозумів жарту.

І от, нарешті, засиніли Дніпропетровщини лани.

Кожен має посадити в житті, принаймні, одне дерево.

Зійди дощику, дрібнесенький, скропи травицю-муравицю.

Пусти мене, мати погуляти, бо вже челядоньки не видати.

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите?

Зеленая дібровонько чого, ти, так рано спустошена, трава на сіно покошена?

Ріка звичайно не Егейське море котре походить звісно від "еге".

Трава в полі як там кажуть аж шумить лізучи із землі.

На жаль тут не було ніяких сумнівів донька не повернеться.

Словом ми були схвильовані й ентузіазм усе-таки в нас буяв.