Звертання. Вставні слова.

1.слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення;

2.слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням;

3.чуже мовлення, передане дослівно, без змін;

4.слово, яке уточнює мовлення

1.є головним членом речення;

2.є другорядним членом речення;

3.не є членом речення;

4.може бути головним і другорядним членом речення

1.лапками

2.тире

3.комами

4.не виділяються

1.Дівчино, рибчино, не плач, не ридай! (С.Руданський);

2.Хотів би я, мамо, веселі пісні співати й сміятись, як діти (С.Черкасенко);

3.Це ти, моя зоряна батьківська хато, зринаєш сьогодні вві сні (Д.Білоус).

4.Десно! Наснись мені...( О.Довженко )

1.ознаку предмета

2.ознаку дії

3.ставлення мовця до висловлюваного, його оцінку

4.звернення до когось чи чогось

1.однією комою

2.тире

3.двома комами

4.не виділяється

1.Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

2.Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

3.Певно руїну та буря зробила?

4.Він знає це певно.

5.Його репліки і пропозиції були якраз до речі.

1.Пан здавалося був ладен з’їсти Миколу очима.

2.От бувало слухаю на відстані.

3.Не раз бувало мені гірко...

4.Працювать працювать безумовно!

5.Люди одначе не розходяться.

1.Де ти, Лесю?

2.Фантазіє моя, богиня легкокрила!

3.Совісте наша! Агов!

4.Мово рідна! Ти ж як море!

1.підметом

2.не є членом речення

3.додатком

4.означенням

5.обставиною

1.Тобі, земле моя рідна і велика, матінка велична, мої всі поривання.

2.Там, кажуть, з гір усю країну видно.

3.Земля не може жити без сонця.

4.Дорогий друже! Довго чекав ти мого листа.

1.У сірому (?) туманному світанку загорівся бій.

2.Темніє пучок свіжих (?) кучерявих (?) польових волошок.

3.Рівний (?) залитий сонцем степ одразу принишк.

4.Юні (?) замріяні клени хиляться в темне вікно