Звертання. Вставні слова

Поклін тобі моя зів’яла квітко, моя розкішна, невідступна мріє.

А не йдете чорні бурі і злі вітри на вечерю, то йдіть собі у вічність.

Діду чом дятел шишки їсть, а щука – пліточок.

Ой, ти дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько – колюча терня;

Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину;

Розкажи ж тепер Степане, про свою недолю.

Все навколо казкою здається

Тут не раз мені сумно бувало

А хлібам колосистим здається немає кінця

Видно, борсук знав, коли достигають плоди, і зараз не навідувався до яблунь і кислиць.

В калині, кажуть, материна любов і мудрість.

Будь ласка, будь мужнім і сильним.

Тату наш ,лелека, прилетів.

Лелека ,може, помститися людям за зруйноване гніздо

Може, ще й не весна, а тільки відлига?

У променях вечірнього сонця сніг здається рожевим

Здається ми з вами десь зустрічалися

Здається вічністю буття маленька мить