Звертання. Вставні слова(в рамках підготовки до ЗНО)

Там найдете щире серце і слово ласкаве.

А тим часом твої сестри - зорі безвічнії попід небом попливуть засяють.

Боярине прошу зажити з нами хліба - солі.

Ідіть же ви та моліться а я доспіваю.

Та ти, мене дубе, отінив, як хмара.

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сну, не дивися в той бік, моя пташко!

Привітай ж, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину.

Розкажи ж тепер, Степане, про свою недолю.

Воно, скажу вам, легше, як на мене, діла у битвах шаблею рішать.

Ніколи, звичайно ж, не було на цьому військовому суді закоханої пари.

І з тобою було б нам гірко, обіймав би нас часто сум, і, бувало б, темніла зірка у тумані тривожних дум.

І час інший, і, мабуть, я сам уже не той.

А Федько справді щось незвичайне виробляв на річці.

Отже, лелека переламав крило, а тому й не зумів одлетіти до вирію наприкінці серпня.

Грек знову міг зустрітися з тобою, що він тепер, до речі, і зробив.

Тільки, на жаль, качка вже почала старіти, і не всяка їжа йде їй на здоров'я.

Старому видно було ніяково за те, що виявив перед незнайомою людиною слабкість.

Риба аж вистрибувала на глибоких місцях, і видно було їй на березі успокоєне вогнище.

Справді ж видно нелегко живеться цьому їхньому заводчанину.

Видно барсук знав, коли достигнуть плоди, і зараз навідувався до яблунь і кислиць.

Ти в мені запалила ... кохання.

Здалеку виднілися привокзальні ... .

... зігрійте мою душу охололу.

... не виходять мені з голови.

Саме ... відбивались у вікнах.

1

2

3

4

5

навіть

мабуть

отже

може

уявіть

Увійшло в історію ім'я однієї співачки, можливо, завдяки її сумній та романтичній долі.

Звичайно, старість нікогоне веселить.

Вона вдова полковника Пилипа. Мабуть, була щасливою за них.

Це, до речі, найперша повна друкована Біблія в усьому слов'янському світі.

І на Сивашах, примічайте, де кущик комишу темніє, то там пробивається солодка вода з прогноїн, із глибин.

Мій брат, Богдане, сповістив полковників, що ти живий і що чекаєш їх.

Збери себе докупи, тоді і військо, гетьмане збереш.

Ори, ори й співай, ти велетню, закутий в недолі й тьми ярмо!

Сину, мій Тимоше, то ж був не наказ!

Вусаті, тристалітні запорожці буває десь вогнище розведуть, лежать, люльки покурюють.

А то буває визирне у віконце якась проїжджа краля в синіх або червоних окулярах.

Буває часом сліпну від краси.

Оце буває виставлять хазяїни мисочку молока своїм прислужникам - котам, собакам тощо, а вони ще й носом крутять.

Щось схоже і в нас буває коли надвечір здійметься на Дніпрі низовик.

А Так ніхто не кохав! 

Б Летять мої лелеки чорнобриві навстріч твоїм русявим журавлям

В О люди люди свою душу не замикайте на замки! 

Г Місяць яснесенький промінь тихесенький кинув до нас.