Тести для вчителя фізики (оновлені)

Про матеріал
Оновлена збірка тестів з посиланнями на ресурси та відповідною літературою, доповнена розділом "фізика" та "тестами для самоконтролю"
Перегляд файлу

СЗШ I-III ст. №1 смт Крижопіль

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(Методична розробка)

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготував: учитель фізики Козаченко М.Б.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2018 -2019

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

  1. ВСТУП      ст.3

 

  1. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

 

  1. БЛОК ТЕСТІВ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З ПСИХОЛОГІЇ       ст.5

 

  1. БЛОК ТЕСТІВ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З ПЕДАГОГІКИ       ст. 10

 

 

  1. БЛОК ТЕСТІВ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З ОСНОВ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ     ст.15

 

  1. БЛОК ТЕСТІВ «ПЕДАГОГІЧНІ СИТУАЦІЇ»      ст.19

 

 

  1. БЛОК ТЕСТІВ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИКИ             ст. 27

 

  1. БЛОК ТЕСТІВ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ (Загальні питання сучасної освіти)                  ст.32

 

 

  1. ЛІТЕРАТУРА         ст.37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сертифікація педагогічних працівників за законопроектом «Про освіту» 22.06.2017

Проект закону України «Про освіту» (реєстраційний № 3491-д) був прийнятий 6 жовтня 2016 року в першому читанні..

Здійснивши аналіз доопрацьованої редакції проекту закону «Про освіту», зазначимо, що законопроектом передбачено процедуру сертифікації педагогічних працівників. Вона полягатиме в зовнішньому оцінюванні компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних умінь застосування сучасних методів і технологій навчання) з метою визначення відповідності рівня його професійних компетентностей вимогам професійного стандарту педагогічного працівника.

Сертифікація педагогічного працівника відбуватиметься на добровільних засадах виключно за його ініціативи (зазначимо, що у перших редакціях законопроекту передбачалася обов’язкова сертифікація, яку в подальшому за наполяганням профспілкової сторони було замінено на добровільну).

Формування та забезпечення функціонування системи сертифікації педагогічних працівників здійснюватиме центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (Міністерство освіти і науки України) із залученням спеціально уповноваженої державою установи, що є відповідальною за зовнішнє незалежне оцінювання.

До процедури сертифікації мають залучатися акредитовані громадські фахові об’єднання та інші акредитовані юридичні особи (зокрема, центри сертифікації педагогічних працівників), що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти і освітньої діяльності.

За результатами успішного проходження сертифікації видається сертифікат, який є дійсним упродовж п’яти років.

Успішне проходження сертифікації може зараховуватися як проходження атестації педагогічним працівником за рішенням відповідної атестаційної комісії.

Педагогічні працівники, які мають сертифікат, можуть залучатися до проведення інституційного аудиту в інших закладах освіти, розробки та акредитації освітніх програм, а також до інших процедур і заходів, пов’язаних із забезпеченням якості та впровадженням інновацій, педагогічних новацій і технологій у системі освіти.

Положення про сертифікацію педагогічних працівників має розроблятися Міністерством освіти і науки України та затверджуватися Кабінетом Міністрів України.

Педагогічний працівник, який пройшов сертифікацію, отримуватиме щомісячну доплату в розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) пропорційно обсягу педагогічного навантаження протягом строку дії сертифіката.

 

Дані тестові завдання призначені для самоконтролю учителя.

 

Головна мета завдань – самоперевірка  рівня оволодіння теоретичним матеріалом та формування навичок використання основ практичної  психології,  педагогіки та методики.

Тестові завдання упорядковані . Матеріали підібрані згідно із сферою практичного застосування.

Дані тестові завдання можуть бути рекомендованими і до практичних занять учителям з метою перевірки рівня оволодіння теоретичним матеріалом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БЛОК ТЕСТІВ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З ПСИХОЛОГІЇ

 

 

  1. Психологи застосовують чимало різноманітних методів. Який з цих методів

відповідає кожному типу дослідження?

а) вивчення продуктів                    1. Завдання для учнів дібрані  

    діяльності                                        спеціально з метою виявлення 

                                                              рівня кмітливості та вміння

                                                              логічно мислити.

б) експеримент                                2. Деякі перехожі відмовилися від-

                                                              повісти на запитання інтервюера

                                                              про їхнє ставлення до корупції.                                                             

в) тест                                               3. Полотна художника чимало

                                                              розповіли про нього як про

                                                              особистість.

г) проективний тест                        4. Було цікаво спостерігати за грою

                                                               дітей, в якій вони демонстрували

                                                               різну соціальну поведінку.                                                              

д) інтерв’ю                                       5. Навіть у звичайнісіньких

                                                               чорнильних плямах дехто зі

                                                               студентів зумів побачити цілі

                                                               поетичні картини.

е) природне спостереження          6. Він лежав на вулиці безпомічний

                                                               і, здавалося, без будь-яких ознак

                                                               життя. Перехожі проходили повз

                                                               нього байдуже, іноді кидаючи

                                                               репліки: ”Ось так зранку вже

                                                               нализався”, “А ще молодий… ”

                                                               Врешті старенька бабуся

                                                               підійшла і сказала: “А, може,

                                                               йому погано, викличте швидку”.

                                                               Ми розраховували саме на таких

                                                               людей?

 

2.Етичність дослідження полягає в тому, щоб до його початку кожного

         учасника поінформувати про:

а) процедуру дослідження;

б) ризик, з яким повязане дослідження;

в) право учасника припинити участь в експерименті за бажанням;

г) все перелічене вище.

 

     3. Відчуття виникають при:

а) відсутності безпосереднього впливу стимулів;

б) безпосередньому впливі фізичних стимулів;

в) частковому впливі стимулів на органи чуття.

 

  1. Один чоловік скаржився: “Раніше я пам’ятав усі номери телефонів

         знайомих. Зараз – ні”. Як, на вашу думку, ця його неспроможність повязана

         з процесом:

а) кодування;

б) відтворення;

в) збереження;

г) впізнавання.

 

     5. Найбільш продуктивним є запамятовування:         

а) механічне;

б) смислове або логічне;

в) обидва.

 

     6. Пригадування – це:

а) відтворення, яке вимагає напруження нервових сил, вольових зусиль;

б) відтворення при повторному сприйманні обєкта;

в) цільовий аналіз інформації.

 

     7. До розумової діяльності нас спонукають:

 а) будь-які ситуації;

 б) екстремальні ситуації;

 в) проблемні ситуації.

 

     8. У процесі мислення для нас важливе значення мають:

 а) істотні звязки між предметами та явищами;

 б) будь-які різноманітні зв’язки між предметами та явищами;

 в) практичні звязки.

 

     9. Яке з тверджень є істотним? Проблемна ситуація – це:

 а) ситуація, з якої нема виходу;

 б) логічний прийом для розміщення матеріалу за певними властивостями;

 в) ситуація, в якій є проблеми, що спонукають до інтелектуальної діяльності.

 

   10. Порівняння – це:

 а) розумова операція, яка полягає у визначенні подібності і відмінності між

     об’єктами;

 б) форма мислення, яка відображає звязки між предметами та явищами,

      заперечення чи ствердження чогось;

 в) розумова операція, яка дає змогу переходити від частини до цілого у процесі

     мислення.

 

   11. Висновок – це:

 а) форма мислення, що відображає звязки між предметами;

 б) форма мислення, при якій на основі кількох суджень роблять нове;

 в) процес мислення, визначення подібності та відмінності між предметами.

 

 

    12. Самостійність мислення – це:

 а) обєктивна оцінка себе та інших;

 б) вміння знаходити шляхи розвязання проблеми;

 в) вміння використовувати суспільний досвід, незалежність власних суджень.

 

    13. Визначте у якому віці домінує той чи інший вид мислення:

 а) абстрактне                                        1. У ранньому віці;

 б) наочно-образне                                2. У зрілому віці;

 в) наочно-дійове                                   3. У молодшому шкільному віці.

 

    14. Досвід в процесі уяви:

 а) не відіграє ролі;

 б) відіграє незначну роль;

 в) відіграє велику роль.

 

    15. Найефективнішою для навчального процесу є:

 а) мимовільна увага;

 б) довільна увага;

 в) після довільна увага.

 

    16. Концентрація уваги – це:

а) можливість утримати у сфері уваги водночас кілька обєктів;

б) зосередження уваги на обєкті;

в) ступінь зосередження уваги на обєкті.

 

    17. Доберіть кожному з термінів певне визначення:

а) індивід                                 1. Унікальна особистість з її неповторним

                                                      духовним світом.

б) людина                                2. Свідома людина з певним генетичним

                                                      кодом, творча та активна, не діє всупереч

                                                      інтересам інших людей.                                                    

в) особистість                         3.  Досконала система, унікальний індивід.                                                     

г) індивідуальність                 4. Окрема істота, самостійно існуючий

                                                      живий організм.

 

    18. Узгодьте терміни з їх визначенням:

а) мала група                          1. Група,  в  якій кожна  особистість 

                                                     приймається такою, якою вона є, має

                                                     можливість самореалізуватися.

б) формальна група               2. Етнічні спільності, класи, вікові групи.                                                    

в) референтна група              3. Невелика група, в якій усі її учасники

                                                     безпосередньо контактують між собою.                                                    

г) велика група                       4. Група, в якій обєднуються на основі

                                                     симпатій, антипатій, любові, інтересів.

 

 

 

 19. Поставте терміни навпроти їх визначень:

а) знання                                  1. Система рухів, спрямованих на певний

                                                     обєкт з метою його перетворення.                                                   

б) дія                                        2. Фізіологічна функція живого організму.                                                   

в) навичка                               3. Система уявлень і понять.

г) діяльність                            4. Потреба виконувати ту чи іншу дію, 

                                                     схильність до певного способу дій.                                                   

д) уміння                                 5. Компонент діяльності, який

                                                      забезпечує її раціональне,

                                                      професійне виконання.

е) рух                                       6. Сукупність цілеспрямованих,

                                                       усвідомлених дій, що передбачають

                                                       позитивний наслідок, задоволення

                                                       власних і соціальних потреб, інтересів.                                                      

є) звичка                                   7. Вироблена на основі знань і навичок

                                                       система психічних і практичних дій.

    20. Які емоційні стани охарактеризовані у наступних прикладах:

а) настрій                                  1. Чоловік  приревнував свою дружину

                                                       і завдав їй тяжких тілесних

                                                       ушкоджень.

б) пристрасть                           2. “Лікар щойно повідомив страшну 

                                                       новину, і вона ще переживала

                                                       перший пароксизм свого горя”

                                                       (К. Дойл). 

в) агресивність                         3. Він весело наспівував пісню, на душі

                                                       було легко і сонячно. І все навколо

                                                       здавалося таким прекрасним.                                                        

г) стрес                                      4. Понад усе він любив оковиту. Через

                                                       неї втратив роботу, друзів, сімю.                                                       

д) афект                                    5. Прийшовши з роботи стомленою, 

                                                       роздратованою, вона безпідставно

                                                       накинулася на домашніх.

 

    21. Характер є:

а) вродженим;

б) набутим;

в) формується впродовж життя.

 

    22. Які риси характеру (із перелічених нижче) простежуються в кожному з

          прикладів:

  1. “Батий – справді розумний хан, у нього знаючі радники, помічники. Він не

      поспішає, призбирує сили, вичікує”(О.Лупій).

  1. Російського актора О.Табакова спитали, чи зміг би він сказати студенту у вічі, що

    грає той погано? Актор відповів: “Я думаю, за це якісь немислимі гроші платити

    треба, бо ти змушуєш людину страждати і страждаєш сам. Взагалі, це дуже важко –

     говорити те, що думаєш і бачиш”.

  1. “Не варто обманювати інших, слід бути з людьми відвертими. Ви можете

     обманювати деяких людей весь час. Ви можете обманювати усіх людей деякий час.

     Але ви не можете обманювати усіх людей весь час”, –   застерігав А.Лінкольн.

  1. Перший президент України М.Грушевський повернувся з еміграції на батьківщину,

    щоб розділити трагічну долю свого народу. За це він заплатив найдорожчим –

    власним життям, життям своєї родини і близьких, яких знищили більшовики.

  1. “Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала,

     тополею в небо зросла” (А.Малишко).

     6. Піду з полком крізь пил і дим, Із лоба піт утерши, Правофланговим рядовим,

     Заспівувачем першим (А.Малишко).

     7. Незважаючи на жодні перешкоди, яких було в житті чимало, І.Драч йшов вперед,

      його девізом було: “Жити. Творити. Світ берегти. Світити людині на цілі світи”.

 

а) самопожертва                              

б) наполегливість                           

в) витримка                                      

г) цілеспрямованість               

д) чесність                                     

ж) правдивість                               

з) ініціативність             

 

   23. Прискорений фізичний і почасти психічний розвиток у підлітковому віці –

         це:

         а) Соціалізація    

         б) Акселерація   

         в) Персоналізація   

         г) Урбанізація    

         д) Індивідуалізація

 

   24. Метод експерименту належить до:

а) організаційних;

б) інтерпретаційних;

в) емпіричних;

г) методів обробки даних.

 

    25. Розвиток особистості – це:

          а) Становлення людини як соціальної істоти, яке відбувається в процесі

              життєдіяльності

          б) Зміни, зумовлені дозріванням організму    

          в) Цілеспрямований процес формування у людей заданих якостей    

          г) Процес соціалізації особистості    

          д) Процес індивідуалізації особистості

 

 

 

 

 

 

БЛОК ТЕСТІВ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З ПЕДАГОГІКИ

 

     1. Що таке педагогіка?

1) Педагогіка – це наука, яка вивчає закономірності розвитку особистості та 

    визначає шляхи її виховання.

2) Педагогіка – це мистецтво впливу вихователя на вихованця з метою

    формування його особистості.

3). Педагогіка – це наука, яка вивчає закономірності розвитку людини в умовах

     педагогічного впливу.

4). Педагогіка – це наука про виховання людини.

5). Педагогіка – це наука про виховання як спеціально організовану виховну

     діяльність.

 

     2. Предметом педагогіки є:

1) виховна діяльність, яка здійснюється у навчально-виховних закладах;

2) підготовка підростаючого покоління до життя;

3) розкриття закономірностей і механізмів оволодіння знаннями, навичками,

    вміннями; засвоєння людиною соціально-культурного досвіду;

4) процес цілеспрямованого розвитку і формування людської особистості в

     умовах її навчання, виховання й освіти.

 

     3. Завданням педагогічної науки є:

1) вивчення проблем виховання, навчання, освіти людей;

2) дослідження механізмів, закономірностей засвоєння людиною суспільного

     досвіду;

3) пізнання закономірностей і законів педагогічного процесу;

4) розробка порад, правил і рекомендацій щодо реалізації навчального процесу;

5) розробка теорії, перетворення її в практиці технології.

 

     4. Особистість – це:

1) соціальна характеристика людини;

2) людина як носій свідомості;

3) доросла людина;

4) розумна, відповідальна і вільна людина;

5) індивід, який свідомо управляє власною поведінкою і діяльністю.

 

     5. Розвиток особистості – це:

1) становлення людини як соціальної істоти, яке відбувається в процесі

     життєдіяльності;

2) цілеспрямований процес формування в індивіда заданих якостей;

3) кількісні та якісні зміни в організмі, які відбуваються в часі під впливом різних

    факторів;

4) процес цілеспрямованого формування людської особистості в умовах її

    навчання, виховання й освіти.

 

 

     6. Формування особистості – це:

1) цілеспрямований процес формування у вихованців необхідних якостей і

    переконань;

2) становлення людини як соціальної істоти, яке відбувається в процесі розвитку,

     виховання і навчання;

3) кількісні зміни в організмі;

4) кількісні та якісні зміни в організмі, які відбуваються в процесі всього життя

    людини як соціальної істоти.

 

     7. Основними функціями педагогічного процесу є:

1) освітня, розвиткові, виховна і психологічна підготовки;

2) освітня, розвиткові, виховна;

3)правильної відповіді немає.

 

     8. Що таке дидактика?

1) це теорія навчання і освіти;

2) це теорія навчання і виховання;

3) це теорія навчання;

4) це галузь педагогічної науки, що досліджує питання методики викладання

    окремих навчальних дисциплін.

 

     9.Основними функціями процесу навчання є:

1) освітня, розвиткові, виховна і функція психологічної підготовки;

2) освітня, розвиткові, виховна;

3) правильної відповіді немає.

 

     10. Що таке освіта?

1) процес і результат, що фіксує засвоєння встановленого обсягу

    наукових і спеціальних знань, навичок і вмінь, ціннісно-орієнтованої,

    комунікативної та творчої діяльності;

2) передавання теоретичних знань, практичних навичок і вмінь;

3) спеціально організована діяльність людей щодо опанування певного обсягу

    наукових знань, практичних навичок і вмінь;

4) викладання;

5) правильної відповіді немає.

 

     11. Метод навчання – це:

1) спосіб реалізації навчального процесу;

2) прийоми та способи роботи вчителя, за допомогою яких учні засвоюють

    програмний матеріал;

3) основний прийом взаємозв’язаної діяльності вчителя й учнів, що спрямована

     на досягнення цілей навчального процесу;

3) способи та прийоми спільної діяльності учителя й учнів, які спрямовані на

    оволодіння знаннями, навичками та вміннями, різнобічний розвиток розумових

    і фізичних здібностей останніх, формування у них рис, необхідних для

    повноцінної життєдіяльності та майбутньої професійної діяльності;

4) прийом співробітництва вчителя з учнями.

         12. До наочних методів навчання належать:

1) графічні роботи, демонстрування, самостійне спостереження;

2) демонстрування, самостійне спостереження, ілюстрування;

3) графічні роботи, вправи, лабораторні роботи;

4) вправи, самостійне спостереження, демонстрування;

5) лабораторні роботи, вправи, демонстрування.

 

    13. До якої групи включено практичні методи навчання:

1) демонстрування, самостійні спостереження;

2) вправи, лабораторні, практичні та дослідні роботи;

3) робота з книгою, бесіда, графічні роботи;

4) правильної відповіді немає.

 

    14. У якій групі наявні словесні методи навчання:

1) бесіда, робота з книгою, лекція;

2) розповідь, пояснення, бесіда, лекція, дискусія, диспут;

3) робота з книгою, лабораторні роботи, ілюстрування;

4) правильної відповіді немає.

 

    15. Що слід розуміти під методами активізації навчально-пізнавальної 

          діяльності учнів?

1) Способи реалізації навчального процесу в ігровій формі;

2) прийоми та способи роботи вчителя, за допомогою яких учні засвоюють

     програмний матеріал у нетрадиційній формі;

3) сукупність прийомів і способів психолого-педагогічного впливу на учнів, які   

     спрямовані на розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію

     навчально-пізнавальної діяльності, формування творчих навичок та вмінь

     нестандартного розв’язання певних професійних проблем і вдосконалення

     навичок професійного спілкування;

4) способи та прийоми спільної діяльності учителя й учнів, які спрямовані на

     оволодіння знаннями, навичками та вміннями, різнобічний розвиток

     розумових і фізичних здібностей, формування якостей, необхідних для

     повноцінної життєдіяльності та майбутньої професійної діяльності;

5) активні методи навчання.

 

    16. Що слід розуміти під методом виховання?

1) Це шляхи досягнення поставленої мети;

2) це сукупність прийомів та способів роботи вихователя, за допомогою яких він

     впливає на вихованців;

3) це способи впливу на свідомість, підсвідомість, емоції, почуття, волю і

     поведінку вихованців з метою формування у них запланованих якостей;

4) це способи та прийоми спільної взаємозв’язаної діяльності вихователів і

     вихованців, яка спрямована на оволодіння духовними знаннями, навичками та

     вміннями, нормами та правилами вихованої поведінки, різнобічний і

     гармонійний розвиток особистості вихованця, формування у нього

    загальнолюдських, національних і професійних якостей, що визначені цілями

    виховання та необхідні для повноцінної життєдіяльності;

5) це інструмент, за допомогою якого можна “доторкнутися” до особистості.

 

     17. До дидактичних принципів відносяться принципи:

          1) науковості, системності, міжпредметних зв’язків, наочності, доступності,

              індивідуалізації та диференціації.

          2) систематичності і послідовності, зв’язку теорії з практикою, навчання з

              життям.

          3) обидва варіанти.

 

     18. Метод навчання це:

          1) Система цілеспрямованих дій вчителя, які організовують пізнавальну і

              практичну діяльність учнів, що забезпечує засвоєнню їм змісту освіти і тим

              самим досягнення цілей навчання .

          2) Реалізація, що призводить до формування в учнів уміння, навички, знання.

          3) Умова і засіб підвищення наукового рівня знань учнів.

 

     19. У тип уроку «Вивчення нового матеріалу» входять види уроків:

           1) Урок-лекція, урок-рішення задач, урок-бесіда, усне опитування.

           2) Урок-лекція, урок бесіда, урок виконання практичних робіт, урок виконання

               теоретичного дослідження, змішаний урок.

           3) Урок вирішення завдань, урок виконання самостійних робіт,

               урок-лабораторна робота, семінар,  урок-екскурсія.

 

     20. Проблемне навчання це:

           1) Одне з найбільш ефективних педагогічних систем, що реалізують ідеї і  

               принципи розвивального навчання.

           2) Масова форма перевірки знань і вмінь учнів, організована на уроці в

               навчальний час.

           3) прищеплення інтересу до занять фізикою, стимулювання учнів до більш

               глибокого і всебічного вивчення предмета.

 

     21. Що передбачає принцип системності знань?

           1) Здійснення взаємозв’язку утримання загальноосвітніх предметів з вмістом

               загальнотехнічних проффессіонально-технічних дисциплін.

           2) Виділення однієї або кількох стрижневих ідей і об’єднання навколо них

               навчального матеріалу.

           3) Формування в свідомості учнів структурних зв'язків, адекватних зв'язкам між

               знаннями всередині наукової теорії.

 

     22. Мотиви навчання бувають:

           1) Індуктивні і дедуктивні.         

           2) Соціальні та пізнавальні.         

           3) Перспективні і фактичні.

 

 

 

 

     23. У процесі розвитку пізнавального інтересу можна виділити три основні

            етапи.  Які йдуть один за одним.

 

          1) Допитливість, цікавість, стійкий інтерес.

          2) Допитливість, стійкий інтерес, цікавість.

          3) Цікавість, Допитливість, стійкий інтерес.

 

     24. Професійна компетентність вчителя :
           1) знання основ управління навчальним закладом;
           2) вирішення конфліктних ситуацій;
           3) знання основ педагогіки і психології дітей шкільного віку;
           4) матеріальна технічна база шкільного навчального закладу.

     25. Педмайстерність – це…..
          1) наука про учня;
          2) наука про виховання та навчання школяра;
          3) наука про професійну компетентну діяльність учителя;
          4) наука про навчання як спеціально організовану діяльність.

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БЛОК ТЕСТІВ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З ОСНОВ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

 

     1. Педагогічні здібності вчителя – це:
        а) методична діяльність;
        б) педагогічна діяльність;
        в) креативність;
        г) емоційна стабільність.

     2. Гуманістична спрямованість діяльності вихователя:
         а) вияв професійної ідеології учителя;
         б) негативне ставлення до педагогічної діяльності;
         в) система роботи вчителя в проведенні різних форм роботи з учнями;
         г) саморозвиток дитини в діяльності.

     3. Професійна компетентність вчителя – це:
        а) знання основ управління навчальним закладом;
        б) вирішення конфліктних ситуацій;
        в) знання основ педагогіки і психології дітей шкільного віку;
        г) матеріальна технічна база шкільного навчального закладу.

     4. Психологічна стійкість у професійній діяльності – це:
        а) позитивне емоційне ставлення до себе, дітей, праці;
        б) негативні емоції;
        в) мінорний тон;
        г) емоційні переживання.

    5. Самовиховання вчителя – це:
        а) організація позакласної діяльності учнів початкової школи;
        б) формування людиною своєї особистості відповідно до свідомо поставленої

            мети;
        в) участь у навчально-виховній діяльності;
        г) організація роботи з батьками дітей.

     6. Мовлення вчителя реалізується у: 
        а) монолозі;
        б) розмові з колегами, друзями;
        в) бесідах у повсякденному житті;
        г) діалозі.

     7. Якості, які дають змогу вчителю здійснювати свою професійну діяльність:
         а) альтруїзм;
         б) авторитарність;
         в) впевненість у собі, відсутність страху перед дітьми;

   

      8. Основною умовою цілеспрямованого впливу на особистість школяра є:
          а) правильне сприймання вчителем особистості дитини; 
          б) спеціальна організація провідного виду діяльності;
          в) уміння враховувати основні потреби дитини;
          г) враховувати особистісні якості учня в організації діяльності.

     9. Яку роль відіграє дикція в діяльності вчителя ?
          а) організовує навчальну діяльність школярів;
          б) організовує позакласну діяльність учнів;
          в) служить прикладом мовлення для дітей;
          г) створювати конфліктні ситуації у спілкуванні.

     10. Компоненти діяльності вчителя :
           а) зовнішній вигляд;
           б) делікатність;
           в) особистісний підхід;
           г) комунікативність.

     11.Основною метою оцінки вчителем знань учнів є:
          а) інформувати учнів про їх успіх або неуспіх у конкретній ситуації;
          б) стимулювати і спрямовувати навчально-пізнавальну діяльність школярів ;
          в) втратити думку вчителя про учня;
          г) інформувати батьків про діяльність дитини.

     12. Педагогічні умови, які сприяють ефективності спілкування:
          а) володіння психолого-педагогічними якостями та уміннями;
          б) організаторські вміння;
          в) дидактичні прийоми;
          г) методи навчання.

    13. Навички – це…

  а) здатність людини виконувати які-небудь дії на основі раніше надбаного  

      досвіду;

  б) способи виконання практичних дій;

  в) способи виконання різноманітних дій, доведені до автоматизму.

 

    14. Знання – це …

  а) сукупність вмінь і навичок, якими необхідно оволодіти учневі;

  б) цілісна система наукових понять про закони розвитку природи, суспільства і

     мислення;

  в) теоретичний матеріал, яким необхідно оволодіти учневі.

 

     15. Навчання ефективно впливає на процес розвитку тоді, коли…

   а) орієнтується на вже розвинуті здібності;

   б) знаходиться поза межами можливостей дитини;

   в) знаходиться в зоні найближчого розвитку здібностей дитини.

 

16. Назвіть пропущений компонент сучасного педагогічного процесу:

    а) цільовий;

    б) стимуляційно-мотиваційний;

    в) процесуальний;

    г) контрольно-регулювальний;

    д) оціночно-результативний.

 

     17. Від чого залежить вибір методу навчання?

   А) змісту навчального матеріалу, типу уроку, принципу навчання;

   б) змісту навчального матеріалу, ступеня знайомства учнів із цим матеріалом і їх

       життєвого досвіду, дидактичного завдання;

   в) типу уроку, принципів навчання;

   г) ступеня знайомства учнів із навчальним матеріалом і їх досвіду;

   д) дидактичне завдання, принципи навчання.

 

     18. Учитель сам вирішує всі питання життєдіяльності класу, визначає кожну

           конкретну мету, виходячи лише з власних установок, суворо контролює

           виконання будь-якого завдання і суб’єктивно оцінює досягнуті результати.

           Для якого стилю спілкування характерна така поведінка вчителя?

   а) ліберальний;

   б) демократичний;

   в) авторитарний.

 

     19. Вкажіть найефективніший шлях індивідуалізації навчання.

    а) додаткові заняття з відстаючими;

    б) закріплення сильних учнів за слабшими;

    в) диференціювання самостійних робіт для слабших, середніх і сильних учнів;

    г) орієнтування в навчанні на середніх учнів;

    д) правильної відповіді немає.

 

     20. Базовий навчальний план – це 

    а) звід норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і 

     випускників шкіл;

    б) цілісне уявлення про змістове наповнення і співвідношення основних галузей

     знань за роками навчання в середній школі, тривалість вивчення освітньої

      галузі знань або навчального предмета, тижневе навантаження;

    в) змістова концентрація цілей загальноосвітньої підготовки учня середньої

         школи  в навчальних програмах з предметів;

    г) правильної відповіді немає.

 

      21. В якій частині навчальної програми розкриваються освітньо-виховні

    завдання навчального предмету, його місце в системі освіти й даються

    методичні вказівки?

      а)пояснювальна записка;

      б) зміст;

      в) додаток;

      г) програма до кожного класу;

    д) правильна відповідь відсутня.

 

     22. Від чого залежить вибір організаційних форм навчання?

   а)кількості учнів, які навчаються;

   б)місця навчання учнів;

   в)мети та завдання навчання;

   г)тривалості учбових занять;

   д)особливості шкільних предметів;

   е)забезпеченістю навчальних посібників.

 

     23. Учитель сформулював проблему і продемонстрував учням шлях її

            розв’язання. Який метод навчання він використав?

    а) пояснювально-ілюстративний;

    б) репродуктивний;

    в) проблемний виклад;

    г) частково-пошуковий;

    д) дослідницький.

 

     24. У яку групу включені поняття, що належать до функції навчання?

    а) Знання, методи, принципи.

    б) Виховання, діагностика, форми.

    в) Освіта, розвиток, виховання.

    г) Правильної відповіді немає.

 

     25. До якого педагогічного поняття відносяться основні положення, якими

           треба керуватися, щоб навчання було найбільш ефективним?

   а) форми навчання;

   б) методи навчання;

   в) принцип навчання;

   г) засоби навчання;

   д) правильна відповідь відсутня.

 

 

 

 

 

 

 

БЛОК ТЕСТІВ «ПЕДАГОГІЧНІ СИТУАЦІЇ»

Оберіть один із запропонованих варіантів відповіді або вкажіть свій. Відповідь обгрунтуйте. У зазначених ситуаціях назвіть:

а) найприйнятніше для вас рішення;

б) найефективніше, на ваш погляд, рішення.

 

  1. Учителька перехопила записку з карикатурою на себе і підписом-коментарем. Як вчинити їй у цій ситуації:

а) демонстративно порвати записку і викинути;

           б) показати записку класу і висловити своє невдоволення;

           в) показати записку класові і попросити учнів висловити своє ставлення до неї;

           г) похвалити автора за художню майстерність, але поспівчувати його низьким

               успіхам у навчанні;

           ґ) основне – з'ясувати, хто автор записки, а вже «управа» на нього знайдеться;

           д) замислитися: а чи немає у власній зовнішності і поведінці чогось

               карикатурного, що провокує такі записки;

           е) поставитись до цього з почуттям гумору: «Чудово! Але ніс у мене не такий, а

               довший, вуха – більші і взагалі…»;

           є) ваш варіант відповіді?

 

  1. Чи може гумор допомогти педагогу в складній ситуації? У класі немолода

вчителька – «стара діва». Вітаючи її зі святом, учень спеціально бажає їй

           щастя в особистому житті. Як педагогу реагувати на цю безтактність учня:

           а) стримано подякувати і продовжити урок;

           б) відповісти з усмішкою: «Ну що ж, допомагайте, адже ви – моє особисте

               щастя!»;

           в) скромно відповісти: «Це побажання для мене не найактуальніше. Я і так

               щаслива …»;

           г) суворо запитати: «Сергію, ти про що? Ти думаєш, що говориш?!»;

           ґ) іронічно запитати: «Це всі побажання з твого арсеналу вітань?»;

           д) ваш варіант відповіді?

 

  1. Учитель виявив, що учень колекціонує його словесні «перли». Як бути:

а) суворо сказати: «Ну, літописець, вставай, ідемо до директора!»;

           б) якщо це робиться у спеціальному записнику, забрати його і викликати батьків;

           в) весело запитати: «Коли будеш закінчувати школу, залишиш мені копію на  

               пам'ять?»;

           г) зробити вигляд, що нічого не помітив, але надалі уважно стежити за своєю

               мовою;

           ґ) час від часу навмисне говорити дурниці, постійно запитуючи: «Петренко, ти

               встиг записати?»;

           д) для початку запитати: «Для чого ти це робиш?»;

           е) суворо сказати: «Тобі що, немає чим зайнятися на уроці? Йди до дошки

               відповідати»;

           є) зробити вигляд, що нічого не помітив, але пізніше «зловити» учня на незнанні,

               демонстративно покаравши його негативною оцінкою;

           ж) ваш варіант відповіді?

 

  1. Учитель після дзвоника заходить до класу. Там шум і загальне пожвавлення. На вчителя уваги не звертають. Як почати урок?

а) підвищивши голос, привітатися з класом, закликати до тиші і порядку.

           б) мовчки стояти перед класом, очікуючи тиші.

           в) чимось здивувати клас і в такий спосіб привернути до себе увагу (почати

                 співати, декламувати вірші тощо).

           г) постукати журналом (ручкою, указкою, книжкою тощо) по столу,

                закликаючи до порядку.

           Ґ) не заходити до класу, відчинити двері й дочекатися тиші.

           д) почати урок із захоплюючої історії.

           е) почати урок із письмового опитування.

           є) попросити всіх підвестися і сказати, що стоятимуть доти, доки не вгамуються.

           ж) мовчки почати записувати на дошці нову тему або незвичне за формою

               завдання для учнів.

 

  1. Учень (учитель знає хто) починає скрипіти партою (стільцем), стукати, видавати якісь звуки тощо. Учитель робить йому усне зауваження. Учень обурюється, каже, що це не він і через якийсь час починає робити те саме. Як вчинити вчителю?

а) вигнати з класу.

б) написати зауваження в щоденник чи документ, який його заміняє.

в) викликати до дошки.

г) узяти щоденник учня, але зауваження не записувати.

     Ґ)  не зважати на сторонні звуки.

д) дати учню індивідуальне завдання на картці.

е) посміятися над цим учнем, позаяк він не знайшов іншого способу привернути  

    до себе увагу.

     є) запропонувати цьому учневі певне доручення (принести крейду, намочити

         ганчірку, стерти з дошки тощо).

 

  1. На початку уроку в класі шум і хтось стукає по парті. Учитель не знає, хто це робить. Варіанти рішень:

 а) припинити урок і чекати тиші.

           б) спробувати з'ясувати, хто заважає вести урок.

           в) вийти з класу.

           г) зібрати щоденники в усіх учнів і записати зауваження.

           Ґ) запропонувати класу важке або цікаве для них завдання.

           д)дати класу самостійну чи контрольну роботу.

           е) не зважати на сторонній шум і продовжувати працювати.

           є) попросити припинити акомпанувати, бо це ускладнює пояснення нового

              матеріалу.

 

  1. Учитель одержує від учня записку із освідченням у коханні. Як він має

відреагувати?

а) розірвати її і про це не говорити.

б) залишити учня після уроку і сказати, що йому зарано думати про кохання, тим

     паче до старшого за віком і статусом.

           в) зустрітися поза школою і пояснити неможливість таких взаємин.

           г) викликати батьків учня і поговорити з ними.

           Ґ) порадити учню перейти в інший клас, школу.

           д) проігнорувати записку.

           е) в особистій бесіді сказати учню про найщиріше ставлення до нього,

              запропонувати цікаву спільну справу, що стосується предмета чи позакласного

              заходу.

           є) перетворити ситуацію на жарт.

           ж) в особистій бесіді відверто висловити повагу до учня і наголосити на

               відсутності аналогічних почуттів у відповідь.

 

  1. Учень успішно відповів біля дошки і отримав високу оцінку. Однак потім учитель знайшов у нього шпаргалку. Як вчинити вчителю?

а) забрати шпаргалку і виправити оцінку.

б) зробити вигляд, що не помітив шпаргалки.

в) присоромити, але оцінки не змінювати.

           г) похвалити за добре підготовлену шпаргалку.

           Ґ) зазначити, що не врахує цієї оцінки під час підбиття підсумків семестру

               (року), але запропонувати її довести.

           д) пошкодувати, що не помітив шпаргалки, але оцінки не змінювати.

           е) пошкодувати, що учень не міг самостійно, без шпаргалки добре відповісти.   

 

 

  1. Учитель недавно в цьому класі. Але вже кілька уроків поспіль йому дошкуляв Олег С. Після пояснення нового матеріалу Олег одразу підняв руку і поставив якесь питання. Учитель йому відповів, але школяр не зрозумів. Учитель знову пояснив, і знову Олег його не зрозумів. Відтак учитель запропонував Олегу прийти до нього після уроків, але той не прийшов. Наступного дня все повторилося. Що робити вчителю?

а) викликати батьків і обговорити з ними проблему засвоєння навчального

                матеріалу їхнім сином.

           б) після того як Олег черговий раз знехтував додатковими заняттями, викликати 

                його на уроці з метою з’ясування рівня його знань і спробувати оцінити їх.        

           в) пожартувати, що Олегові, мабуть, дуже до вподоби голос учителя, тому він

                просить кілька разів повторювати одне й те саме.

           г) ігнорувати запитання учня.

           Ґ) здивуватися нетямущості Олега.

           е) поцікавитися, чи є в інших учнів питання. Кому не зрозуміло – тих запросити

               на додаткові заняття, після чого продовжити урок. У будь-якому разі з'ясувати

               причину проблеми й спробувати розв'язати її в якийсь конкретний спосіб.

           є) випередити питання Олега таким зауваженням: Чи є питання в кого-небудь,

               крім Олега С? Якщо Олегові щось незрозуміло, то я чекаю його в такий-то час

               і в такому-то кабінеті».

 

  1.  Учень буквально закидав учителя запитаннями, намагаючись спіймати  його на незнанні чи обмеженій ерудиції. На якесь питання вчитель не може  відповісти відразу. Що йому робити?

а) не відповідати на запитання учня.

           б) пообіцяти повернутися до цього запитання на наступному занятті.

           в) зізнатися, що не може відповісти на запитання і поміркує над ним.

           г) запропонувати всьому класу відповісти на це запитання й розібрати його на

               наступному уроці.

           Ґ) вилаяти учня за те, що ставить запитання не за темою, і не відповідати на

               нього.

           д) спробувати жартома уникнути необхідності відповідати, але на наступному

               уроці неодмінно до цього повернутися.

           е) похвалити учня за добре запитання й пообіцяти обговорити його, коли буде

               час.          

 

  1.  Учитель записує нову тему на дошці. У цей час невідомо звідки на його столі з'явилося кошеня. Клас заспокоїти неможливо. Якою має бути реакція вчителя?

а) здивуватися; обуритися з цього приводу і попросити терміново забрати

               кошеня.

           б) спробувати з'ясувати, чиє кошеня.

 в) не проводити уроку доти, доки кошеня не заберуть із класу.

           г) самому винести кошеня за двері.

           Ґ) здивуватися, як кошеня потрапило на стіл, і запропонувати кому-небудь з

               учнів віднести його додому.

           д) захопитися милим кошеням, пошкодувати, що через складність навчального

               матеріалу не можна приділити йому належної уваги й попросити учня, який

               бажає мати тварину в себе вдома, забрати кошеня.

           е) не звертати на кошеня уваги, а учням запропонувати самостійну роботу на

               оцінку.

 

  1. Учитель підвівся зі стільця і підійшов до дошки, щоб записати тему уроку. У класі почувся стриманий сміх. З'ясувалося, що на костюмі вчителя залишився відбиток від малюнка, спеціально зробленого крейдою на спинці стільця. Як має відреагувати вчитель?

а) обуритися, образитися і вийти з класу.

          б) посміятися разом з усіма над своєю незграбністю й неуважністю.

          в) проігнорувати сміх і спокійно продовжити урок до дзвоника.

          г) сказати учням, що ви такого не очікували від них.        

          Ґ) попросити кого-небудь з учнів допомогти почистити костюм і продовжити

             урок.  

          д) вилаяти учнів за цей вчинок, образитися, але урок закінчити.

 

  1. Учитель хотів зафіксувати на дошці тему уроку, але виявилося, що крейда не пише. Як з'ясувалося, замість крейди у нього в руках був пофарбований дерев'яний брусок. Що робити вчителю?

а) обуритися й відмовитися записувати на дошці тему, а диктувати її.

          б) почати з'ясовувати, хто це зробив.

          в) пожартувати з учнями і попросити кого-небудь принести крейду.

          г) ніяк не відреагувати на те, що сталося, а за деякий час запросити когось із

              учнів записати щось на дошці.

          Ґ) замість пояснення нового матеріалу провести письмове опитування за

              попередньою темою.

          д) не акцентувати уваги на ситуації й запропонувати принести інший шматок

              крейди.

 

  1. Учитель пояснює спосіб розв’язання складної задачі, але щойно він відвернувся, як один із учнів починає жестами передражнювати його. Як вчинити вчителю?

а) вигнати порушника з класу.

          б) зробити йому зауваження.

          в) порадити влаштуватися на роботу в цирк.

          г) викликати учня до дошки або дати йому індивідуальне завдання на оцінку.        

          Ґ) відвернути увагу класу від порушника цікавим завданням або інформацією.       

          д) посміятися разом з усіма, відзначивши неординарні театральні здібності учня,

              дати можливість усім трохи розслабитися, потім перейти до роботи.

 

  1. Учитель зайшов до класу. Учні вітають його, піднявши ноги на парти. Якою має бути реакція вчителя?

а) обуритися.

          б) здивуватися.

          в) наказати всім забрати ноги з парт.

          г) проігнорувати вчинок учнів і вести урок.

          Ґ) самому виставити на вчительський стіл ноги і вести урок, аж доки учням не

              доведеться щось записувати. Тоді запропонувати їм сісти, забрати ноги з парт,

              якщо вони почуваються незручно.      

          д) увійти в клас і голосно скомандувати: «Струнко», відтак запропонувати

              бажаючим почати урок.

 

  1.  На уроці два учні за партою бурхливо з'ясовують стосунки й у запалі не помічають, що вже привернули увагу половини класу. Як вчинити вчителеві?

а) записати обом зауваження.

б) викликати до дошки одного з них.

в) вигнати обох із класу.

г) усно попередити.

          Ґ) спробувати розібратися, у чому справа, знайти винного.

          д) пересадити одного з них за іншу парту

          е) дати кожному з них індивідуальне завдання.

          є) відвернути від них увагу класу цікавою історією чи завданням.

          ж) викликати обох до дошки й запропонувати позмагатися, виконуючи

               конкретне завдання.

 

 

  1. Учитель заходить у кабінет і бачить, що один слабкий, але психічно нормальний учень стоїть на підвіконні відчиненого вікна, демонструючи, що будь-якої миті готовий стрибнути. Якою має бути реакція вчителя?

а) наголосити, щоб негайно спустився.

          б) спокійно запитати: «Чи варто прощатися з життям через таку дурницю як…

              (назва предмета)?!».

          в) спокійно запропонувати всім зайняти свої місця.

          г) підійти до учня, щоб спустити його на підлогу.

          Ґ) вийти з класу і покликати представника адміністрації.        

          д) крикнути: «Сидоренко! До дошки, негайно! На оцінку!».

          е) закричати: «Сидоренко! Заради Бога, не стрибай! Я поставлю тобі хорошу  

              оцінку».

 

  1.  Учень, явно демонструючи своє погане ставлення до кого-небудь з

товаришів по класі, говорить: «Я не хочу працювати (учитися) разом з

 ним».  Як на це повинен відреагувати вчитель?

       а) «Ну і що?»;

       б) «Нікуди не дінешся, все одно прийдеться»;

       в) «Це нерозумно з твоєї сторони»;

       г) «Але він теж не захоче після цього працювати (учитися) з тобою»;

       ґ) «Чому?»;

       д) «Я думаю, що ти не правий»;

 

  1.  На уроці учень несподівано запитує: «Ольго Петрівно, а яка у Вас

зарплата? «. Що відповісти:

        а) пожартувати: «Це комерційна таємниця»;

        б) відповісти чесно: «Невелика»;

        в) відповісти з гідністю: «Не велика і не маленька, але мені вистачає»;

        г) відповісти питанням на питання: «А чому це тебе цікавить?»;

        ґ) розіграти здивування: «Ну і запитання у тебе! Запитай що-небудь простіше!»;

        д) сміливо й відверто назвати суму – нехай діти знають і, можливо, вам

           поспівчувають;

        е) вдати, що ви не почули запитання; є) ваш варіант відповіді?

 

  1.  Молода вчителька організувала у школі гурток біології. Учні з різних класів потягнулись до неї. Одного разу на занятті гуртка одна учениця несподівано сказала: «Приходьте у наш клас вести уроки біології, будь ласка! А то вчителька у нас – просто жах». Що відповісти:

а) сухо сказати: «Марійко, я була про тебе кращої думки»;

       б) сказати: «Ось вивчите мене краще, і будете так само критикувати перед

            іншими вчителями»;

       в) скромно пояснити: «Не можу, кожен з нас робить свою справу; у мене й так

             велике навантаження»;

        г) розтлумачити дітям: «Заняття в гуртку для вас – за бажанням, тому цікаві, а

            обов'язкові уроки, хто б їх не проводив, такими бути не можуть»;

        ґ) висловити невдоволення: «У яке становище ви мене ставите перед колегою?

            Будемо вважати, що я цього не чула»;

        д) весело відгукнутися: «Чудова ідея, треба буде поговорити із завучем»;

        е) вдати, що ви не почули або не зрозуміли, а згодом обов'язково розповісти

            колезі, що говорять про неї учні;

        є) ваш варіант відповіді? Що таке професійна етика?

 

  1. На уроці учениця нагадує вчительці: «Ірино Петрівно, на попередньому уроці Ви обіцяли, що розкажете нам…». Учителька зовсім забула про свою обіцянку і виконати її не готова. Як бути:

а) упевнено сказати: «Звичайно, звичайно, тільки сьогодні у нас на це не

           вистачить часу. Давайте я вам розповім на наступному уроці»;

       б) рішуче заявити: «Поговоримо про це після контрольної – тоді у нас і часу буде

           більше»;

       в) сказати здивовано: «Розповісти? Ні, сьогодні ви не настільки добре працюєте

           на уроці, щоб я робила вам такі подарунки!»;

       г) здивуватися: «Щось не пам'ятаю, щоб я вам таке обіцяла, але, якщо вам цікаво,

           то на наступному уроці поговоримо про це»;

       ґ) чесно зізнатися, що забула про свою обіцянку, попросити вибачення і сказати,

           що наступного разу обов'язково її виконаєте;

       д) ваш варіант відповіді?

 

  1. Учитель дає учневі завдання, а той не хоче його виконувати і при цьому

заявляє: «Я не хочу це робити!» Якою повинна бути реакція вчителя?
а) не хочеш – змусимо!
б) для чого ж ти тоді прийшов навчатися?
в) тим гірше для тебе, залишайся неуком. Твоя поведінка схожа на поведінку
г) людини, яка на зло своєму обличчю хоче відрізати собі носа.
ґ) ти усвідомлюєш, чим це може закінчитися?
д) не міг би ти пояснити, чому?
е) давай сядемо та обговоримо – може, ти й правий.
є) інше.

 

  1. Учень, побачивши вчителя, коли той увійшов до класу, каже йому: «Ви  

виглядаєте дуже втомленим». Як на це має реагувати вчитель?
а) я думаю, що з твого боку не дуже пристойно робити мені такі зауваження.
б) так, я погано почуваюся.
в) не хвилюйся за мене, краще на себе подивися.
г) я сьогодні погано спав, у мене багато роботи.
ґ) ти дуже уважний, дякую за турботу!
д) інше.
 

 

 24.Учень розчарований своїми успіхами у навчанні, сумнівається у своїх

      здібностях і в тому, що йому колись, вдасться добре зрозуміти і засвоїти

      матеріал, він каже вчителеві: «Як ви вважаєте, чи вдасться мені колись

      навчатися на відмінно і не відставати від інших у класі?» Що на це має

           відповісти вчитель?
           а) якщо чесно, сумніваюся.
           б) о, так, звичайно, у цьому ти можеш не сумніватися.
           в) у тебе чудові здібності, і я покладаю на тебе, великі надії.
           г) чому ти сумніваєшся в собі?
           ґ) поговорімо і з’ясуймо проблеми.
           д) багато залежить від того, як ми з тобою працюватимемо.
           е) інше.

 

  1. «Я відчуваю, що ваші занятгя мені не допомагають», – каже учень учителю

       і додає: «Я взагалі хочу припинити заняття». Як на це має реагувати

       вчитель?
а) припинить говорити нісенітницю!
б) нічого собі, додумався!
в) може, тобі знайти іншого вчителя?
г) я хотів би знати краще, чому в тебе виникло таке бажання?
ґ) а що, якщо нам попрацювати разом над вирішенням твоєї проблеми?
д) може, твою проблему можна вирішити якось інакше?
е) інше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БЛОК ТЕСТІВ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИКИ

  1. Назвати психолого-дидактичні основи формування в учнів фізичних понять:
  1. Ознайомлення з інтерпретацією даного поняття в сучасній науковій та навчальній літературі.
  2. Абстрагування, чуттєво-конкретне сприймання.
  3. Рух від абстрактного до конкретного.
  4. Постановка проблеми й опис класичних дослідів.
  5. Організація активної пізнавальної діяльності учнів.
  6. Створення матеріально-технічної бази
  1. Визначити дидактичні принципи в навчанні фізики:
  1. Добровільність.
  2. Свідомість.
  3. Науковість і систематичність.
  4. Наочність.
  5. Міцність засвоєння знань, умінь і навичок.
  6. Єдність навчання, виховання і розвитку.
  1. Перерахувати види самостійної роботи при здобуванні нових знань на уроках фізики:
  1. Робота з підручником чи електронною книгою.
  2. Робота з роздатковим матеріалом.
  3. Розв´язування задач.
  4. Фронтальний експеримент.
  5. Відшукування інформації в Інтернеті.
  6. Лабораторні роботи.
  7. Спостереження за дослідами, які демонструє учитель і висновки з них.
  1. На лабораторних заняттях розв´язуються наступні навчальні завдання:
  1. Ілюстрація вивчення законів.
  2. Оволодіння методами вимірювання фізичних величин і прищеплення умінь користування вимірювальними приладами.
  3. Розвиток умінь учнів спостерігати явища, процеси, які відбуваються в природі, житті, техніці, виробництві.
  4. Вивчення будови і принципу дії фізичних приладів.
  5. Розвивати в учнів конструкторські здібності і технічну кмітливість.
  6. Вивчення зв´язку між фізичними величинами і встановлення закономірностей явищ.
  1. Виділіть схему проведення фронтальної лабораторної роботи:
  1. Вступна бесіда ( інструктаж).
  2. Виконання експеременту вчителем.
  3. Виконання експеременту учнями.
  4. Перевірка звітів і оцінювання лабораторної роботи.
  5. Підведення підсумків.
  1. Основні методичні вимоги до демонстрації дослідів:
  1. Наукова достовірність.
  2. Доступність.
  3. Активність.
  4. Наочність.
  5. Комп´ютерне моделювання.
  6. Самоконтроль.
  1. Який із термінів не належить до способів розв´язування задач?
  1. Арифметичний.
  2. Алгебраїчний.
  3. Геометричний.
  4. Графічний.
  5. Експериментальний.
  6. Еврістичний.
  7. Комп´ютерний.
  1. Назвіть пункти плану вивчення фізичного явища:
  1.          Ознаки за якими виявляється явище.
  2. Умови, при яких протікає явище.
  3. Суть явища, його пояснення на основі сучасного наукового уявлення.
  4. Зв´язок даного явища з іншими.
  5. Використання явища на практиці його корисність.
  6. Способи попередження шкідливих дій явища.
  1. Що потрібно знати про фізичну величину?
  1. Яку властивість тіла або явища характеризує дана величина.
  2. Означення величини.
  3. Формула, що виражає зв´язок даної величини з іншими.
  4. Одиниці вимірювання величини.
  5. Способи її вимірювання.
  6. Способи використання.
  1. Що потрібно знати про фізичний закон?
  1. Зв´язок між явищами чи величинами, що характеризує явище і виражає даний закон.
  2. Формулювання закону та його математична інтерпретація.
  3. Рівень складності даного закону.
  4. Досліди, які підтверджують справедливість закону.
  5. Приклади використання закону на практиці.
  6. Наслідки.
  1. В чому полягає значення екскурсій?
  1. Привчають спостерігати явища та процеси.
  2. Сприяють розвитку інтересу до вивченого матеріалу.
  3. Наближають вивчення фізики до життя.
  4. Знайомлять з явищами природи і сучасною технікою.
  5. Підвищують ефективність засвоєння навчального матеріалу.
  6. Перевантажують учнів.
  7. Допомагають у виборі професії.
  1. У тип уроку «Вивчення нового матеріалу» входять види уроків:

1) Урок-лекція, урок рішення задач, урок-бесіда, усне опитування.

2) Урок-лекція, урок бесіда, урок виконання практичних робіт, урок виконання  

     теоретичного дослідження, змішаний урок.

3) Урок вирішення завдань, урок виконання самостійних робіт, урок

     -лабораторна робота, семінар, урок-екскурсія.

 

  1. За якою структурі будується зв’язок між МКТ та термодинаміки?

 

  1. Спочатку вивчають поняття та ідеї молекулярної фізики, потім поняття і закони термодинаміки, а потім ті та інші застосовуються до розгляду будови і властивостей макроскопічних систем.
  2. Спочатку вивчають поняття і закони термодинаміки, потім поняття та ідеї молекулярної фізики, а потім ті та інші застосовуються до розгляду будови і властивостей макроскопічних систем.
  3.  Ні принципової різниці, на якій структурі будується зв’язок між МКТ та термодинаміки.

 

  1. Зв'язок між теоріями здійснюються на рівні загальних фізичних принципів,             які мають статус методичних загальнонаукових принципів.
  1.          Принцип відповідності.
  2.          Принцип додатковості.
  3.          Принцип симетрії.
  4.          Принцип причинності.

     15.  Структура фізичної теорії складається:

  1.          Підстава> ядро> слідство.
  2.          Факти> гіпотеза> наслідок> експеримент.
  3.          Підстава> факти> експеримент.

 

 16. Які в останнє десятиліття XX ст. існували три типи фізичної карти світу?

  1.          Механічна, термодинамічна, атомна.
  2.          Квантово-польова, молекулярна, електродинамічна.
  3.          Механічна, квантово-польова, електродинамічна.

     17. Фізична карта світу це:

  1.    Ідеальна модель природи, що включає в себе загальні поняття, принципи,  

             гіпотези фізики і характеризує певний етап її розвитку.

  1.          Прагнення школяра проникнути в пізнавальну область більш глибоко і

             грунтовно у постійному спонуканні займатися предметом свого інтересу.

  1.          Умова і засіб підвищення наукового рівня знань учнів, підвищення ролі

              навчання у формуванні їхнього наукового світогляду.

 

    18.   Які можливі системи розташування матеріалу в принципі ступеневої

            побудови курсу фізики? 1.Лінійна. 2. Концентрична. 3. Східчаста.

            4.Структурна

              1) Тільки 1.         2) Тільки 2.         3) Тільки 3.         4) Тільки 4.         5) 1-2-3.

    19.  Вкажіть, що вивчає фізика:

           1)  різні природні явища.

           2)  найпростіші та найбільш загальні властивості матерії і форми її руху.

           3)  експеременти.

           4)  фізичні величини

 

    20.  Основні види лабораторних занять на першому ступені шкільного курсу

           фізики:

 

  1. Фронтальні роботи і фізичні практикуми
  2. Фізичні практикуми
  3. Домашні експериментальні роботи
  4. Фронтальні досліди
  5. Фронтальні лабораторні роботи.

 

    21. Вкажіть правильну послідовність застосування наступних методів в процесі

          формування понять?

 

  1.          Порівняння, спостереження
  2.          Дослід, порівняння, спостереження
  3.          Конкретизація, абстрагування
  4.          Дослід, вимірювання, порівняння
  5.          Узагальнення, абстрагування, конкретизація.

 

     22. Методику навчання окремого предмета слід розглядати як:

            1) форму організації навчання, що означає побудову спілкування вчителя й учнів;

           2) спосіб організації діяльності учасників навчання, зумовлений особливостями змісту навчального предмета;

           3) дидактичну категорію що означає  побудову вчителем навчальних занять та організацію навчальної діяльності вчителя й учнів;

           4) диференційований підхід до викладання навчального  матеріалу з урахуванням знань учнів.

 

  1. Відповідно до яких дидактичних принципів здійснюється навчання окремої навчальної дисципліни (предмета):

 

1) науковості навчання; доступності навчання, врахування вікових особливостей; свідомості і активності у навчанні;

          2) логічного поєднання засобів організації процесу навчання, послідовності проведення навчального процесу;

          3) мотивації учіння школярів, актуалізації опорних знань, організації вивчення нового матеріалу, визначення результативності навчання;

          4) актуалізації опорних знань, зв’язку навчання з реальним життям; мотивація учіння школярів, вдосконалення раніше вивченого;

 

  1.  Цінність тестових завдань, які повинні бути пов’язані з практичними або емпіричними показниками залежить від :

 

1) надійності тестових завдань;

2)  рівня  складності тестових завдань;

3) об’єктивності  критеріїв та показників;

4) валідності тестових завдань.

 

  1.  Тестування (testing) – це:

 

  1. метод повідомлюючого викладення навчального матеріалу вчителем та 

 активізації пізнавальної діяльності учнів;

 2) метод вимірювання певних властивостей особи;

      3) метод навчання, що передбачає запитання-відповіді;

 4) завдання, які пропонуються дітям для самостійного засвоєння матеріалу.

 

 

 

 

           

 

 

 

 

 

 

 

 

БЛОК ТЕСТІВ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

(Загальні питання сучасної освіти)

 

Потрібно вибрати та позначити одну правильну відповідь у кожному запитанні (завданні)

 

  1. Освіта – це процес

 

А. засвоєння знань, умінь, навичок;

Б. навчання і виховання, формування моральних якостей особистості;

В. засвоєння наукових знань і формування пізнавальних можливостей людини;

Г. оволодіння системою наукових знань, умінь і навичок, формування на їх основі світогляду, моральних якостей особистості, розвитку її творчих сил і здібностей.

 

  1. Систему педагогічних наук складають:

 

А. загальні основи педагогіки, теорія навчання, теорія виховання, школознавство, педагогіка вищої школи;

Б. педагогіка, психологія, дидактика, анатомія, фізіологія, гігієна, філософія;

В. загальна педагогіка, вікова педагогіка, соціальна педагогіка, спеціальна педагогіка, педагогіка професійно-технічної освіти, педагогіка вищої школи, історія педагогіки, порівняльна педагогіка.

 

  1. Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки утворюють:

 

А. психокорекція, соціологія, педологія, конфліктологія;

Б. агогіка; герогіка; андрагогіка; віктимологія;

В. корекційна психологія, геронтологія, педологія.

 

  1. Cоціалізація особистості –

 

А. активний нервовий процес, що пригнічує збудження або запобігає йому та надає можливість результативно працювати в колективі, а також створює умови для його успішної життєдіяльності у суспільстві;

Б. процес включення індивіда до системи соціальних зв’язків та відносин, його активної взаємодії з оточенням, у результаті якої він засвоює зразки поведінки, соціальні норми і цінності, необхідні для його успішної життєдіяльності у даному суспільстві;

В. широке використання методів і форм виховання, що передбачають вивчення функціонування державних органів та діяльності громадських організацій, що є необхідним для його успішної життєдіяльності у даному суспільстві.

 

  1. Здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі та суспільстві –

А. громадянська компетентність;

Б. спеціальна компетентність;

В. соціальна компетентність;

Г. трудова компетентність.

 

  1. Розроблений на основі змісту загальної середньої освіти та змісту даного шкільного предмета навчальний матеріал, який забезпечує систему загальнонаукових і предметних знань, умінь і навичок, системне мислення, світогляд, ціннісні орієнтації:

 

А. зміст навчальної літератури;

Б. структура навчальної літератури;

В. формат навчальної літератури;

Г. функція навчальної літератури.

 

  1. Зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави у її досягненні –

 

А. державний стандарт загальної середньої освіти;

Б. державний стандарт освітньої діяльності;

В. базовий стандарт загальної середньої освіти;

Г. концепція загальної середньої освіти.

 

  1. Комплекс інформаційних, графічних, методичних і програмних засобів автоматизованого навчання з певного предмета – це:

 

А. електронний навчально-розвивальний посібник;

Б. електронний підручник;

В. електронний щоденник;

Г. мультимедійна презентація.

 

  1. Підвищення ефективності діяльності (її швидкості та продуктивності) людини у присутності інших людей, полегшення їх взаємодії в групі:

 

А. фасилітація;

Б. емпатія;

В. інгібіція;

Г. колективні форми виховання.

 

  1.  Основною метою оцінювання педагогом знань і вмінь учнів є:

 

А. інформувати учнів про їх успіх або невдачу в конкретній ситуації;

Б. стимулювати і спрямовувати навчально-пізнавальну діяльність школярів;

В. сформувати думку вчителя про учня;

Г. інформувати батьків про діяльність дитини.

 

  1.  Який із перелічених нижче засобів навчання є видом електронних посібників:

 

А. електронний щоденник;

Б. фонохрестоматія;

В. мультимедійна навчально-ігрова програма;

Г. мультимедійна презентація.

 

  1.  Корекційно-розвиткові заняття з учнями, що мають особливі освітні потреби, в процесі інклюзивного навчання проводять:

 

А. практичні психологи, вчителі-предметники;

Б. класні керівники, вчителі-дефектологи;

В. вчителі-дефектологи, практичні психологи;

Г. вчителі-реабілітологи, вихователі.

 

  1.  Хмарні технології – це:

 

А. складні, не до кінця зрозумілі (захмарені) інноваційні технології;

Б. педагогічні технології, що дозволяють результативно вивчати природні явища, зокрема, властивості хмар на небі;

В. технології, які надають користувачам Інтернету доступ до комп’ютерних ресурсів сервера і використання програмного забезпечення як онлайн-сервіса;

Г. технології взаємодії кількох користувачів соціальних мереж (електронна пошта, спілкування за допомогою веб-камери в режимі онлайн тощо).

 

  1.  Система шкільних підручників, навчальних посібників, словників, наочних засобів навчання та навчального приладдя, яка існує в системі середньої освіти в даний проміжок часу та обслуговує певний навчальний предмет, це:

 

А. комплекс наочних засобів навчання;

Б. шкільна навчальна література;

В система науково-популярних посібників;

Г. навчально-методичний комплекс.

 

  1.  Полікультурна компетентність педагога – це:

 

А. здатність виробляти власний продукт, приймати рішення та нести відповідальність за них; готовність та потреба у творчості; вміння працювати, отримуючи прибуток;

Б. здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможності; готовність і потреба навчатися протягом усього життя;

В. готовність, спроможність та потреба жити за традиційними нормами і правилами, розуміння інших людей, їх індивідуальності;

Г. здатність використання психологічних знань, умінь і навичок в організації взаємодії в освітній діяльності;

Д. оволодіння досягненнями цивілізації; розуміння інших людей, їх індивідуальності і відмінностей за національними, культурними, релігійними й іншими ознаками.

 

  1.  Соціальна компетентність педагога – це:

 

А. здатність виробляти власний продукт, приймати рішення та нести відповідальність за них; готовність та потреба у творчості; вміння працювати, отримуючи прибуток;

Б. здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможності; готовність і потреба навчатися протягом усього життя;

В. готовність, спроможність та потреба жити за традиційними нормами і правилами, розуміння інших людей, їх індивідуальності;

Г. здатність використання психологічних знань, умінь і навичок в організації взаємодії в освітній діяльності;

Д. оволодіння досягненнями цивілізації; розуміння інших людей, їх індивідуальності.

 

  1.  Спрямованість навчально-виховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні –

 

А. особистісно зорієнтований підхід;

Б. педагогіка співробітництва;

В. індивідуальний підхід;

Г. технологія кооперативного навчання.

 

  1.  Здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства –

 

А. соціальна компетентність;

Б. громадянська компетентність;

В. патріотизм;

Г. правова кометентність.

 

  1.  Спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти –

 

А. діяльнісний підхід;

Б. індивідуальний підхід;

В. особистісно орієнтований підхід;

Г. соціальна компетентність.

 

  1.  Суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини –

А. освітній стандарт;

Б. освітньо-кваліфікаційна характеристика;

В. компетенція;

Г. компетентність.

 

  1.  Набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці –

 

А. освітній стандарт;

Б. освітньо-кваліфікаційна характеристика;

В. компетенція;

Г. компетентність.

 

  1.  Спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності –

 

А. діяльнісний підхід;

Б. індивідуальний підхід;

В. особистісно орієнтований підхід;

Г. компетентнісний підхід.

 

  1.  Портфоліо –

 

А. відгук, висновок про чию-небудь трудову й громадську діяльність;

Б. спосіб фіксування, накопичення, оцінки і самооцінки особистих досягнень;

В. коротке узагальнення найважливіших відомостей про особу;

Г. оцінка досягнень за певний проміжок часу.

 

  1.  Назвіть основні функції портфоліо учня:

 

А. розвивальна, мотиваційна, діагностична, аналітична;

Б. діагностична, інформаційна, аналітична, навчальна;

В. рейтингова, прогресивна; діагностична, аналітична;

Г. прогресивна, рефлексивна, творча, організаційна.

 

  1.  Комунікативний аспект спілкування, передусім, полягає:

 

А. в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються;

Б. в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються (обмін діями);

В. у процесі сприйняття і пізнання одне одного і встановлення на цій основі взаєморозуміння.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

  1. Дубравська Д. М. Основи психології: Навчальний посібник. – Львів: Світ, 2001. – 280 с
  2. Загальна психологія: Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К.: Либідь, 2005. – 464 с.
  3. Психологические тесты: В 2-х т. / Под. ред. А. А. Карелина. Т. 1. – М.: ВЛАДОС, 2003. – 248 с.
  4. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2005. – 180 с.
  5. Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеля- ненко. – К.: Знання-Прес, 2006. – 700 с.
  6. Семенова А. В., Гурін Р. С. Осипова Т. Ю. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 319 с.
  7. Осадчук Л.А. Методика викладання фізики. - К.: Вища школа, 1984. - 352 с.
  8. https://onlinetestpad.com/ua
  9. http://konserg.ucoz.ua/tests
  10.  http://shkos.at.ua/news/test_dlja_vchiteliv
  11.  http://ppko-koippo.edukit.kr.ua/testova_storinka
  12.  http://vstyp.blogspot.com/p/blog-page_6639.html
  13.  http://poippo.pl.ua/component/content/article/2-i/1310-perevir-sebe-test-z-pedahohiky
  14.  http://school110.zp.ua/tests

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

doc
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
21 жовтня
Переглядів
31
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку