Тези "Формування мотивації молодших школярів до рухової активності засобами фізичного виховання"

Ганна Москальова

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Зміцнення здоров’я дітей постає одним із наскрізних завдань розбудови сучасної системи освіти, забезпечити виконання якого покликана ефективна організація роботи з їх фізичного виховання. Значна увага цьому питанню приділяється законодавством України. Зокрема, указом Президента України № 894/2019 «Про невідкладні заходи щодо покращення здоров’я дітей» постановлено забезпечити в освітньому середовищі нової української школи «формування позитивного ставлення підростаючого покоління до фізичної культури і спорту як складової збереження і зміцнення їх здоров’я, запровадження сучасної методології організації уроків фізичного виховання, підвищення рухової активності учнів та вихованців під час освітнього процесу» [5]. Саме формуванню позитивного ставлення до фізичної культури відводиться ключова роль у фізичному вихованні особистості, адже без належної вмотивованості до занять спортом така діяльність не здійснить необхідного впливу на свідомість дитини. Проте основна проблема постає в тому, щоб забезпечити дотримання учнями фізичної культури не тільки в межах закладу освіти, а й поза ним. Адже більшу частину вільного часу учні молодшого шкільного віку проводять за комп’ютером або іншими заняттями, пов’язаними з низькою руховою активністю. Тому особливої уваги заслуговує проблема підвищення мотивації молодших школярів до занять фізичними вправами, і залучення їх на цій основі до активного способу життя.

Значну роль у вивченні мотивації дітей до рухової активності відіграють дослідження О. Андрєєвої, І. Головач, Л. Долженко, Я. Кравчук, Г. Лещенко, Я. Олексієнко, Д. Погрєбняк, Є. Франків, І. Хрипко та ін. Теоретичним та методичним засадам фізичного виховання школярів присвячено праці Г. Бутенко, Т. Круцевич, А. Ровного, М. Чернявського, Б. Шиян, Л. Шуби. Вивчення мотивів, що активізують бажання людини до систематичних занять фізичною культурою і спортом постає важливою проблемою у фізичному вихованні, оскільки мотивам належить вирішальне значення в поведінці та стимуляції активної діяльності [1, с. 39].

За твердженням Я. Олексієнко, рухова активність є характерним чинником здорового способу життя учня, який визначає спрямованість його здібностей, знань, навичок, прагнень, концентрацію вольових зусиль на реалізацію навчальних потреб та фізкультурно-спортивних інтересів [4].

Мотивація до рухової активності – це складна система збудників, яка включає потреби, інтереси, установки й цінності особистості та стимулює її до виконання дій, пов’язаних із фізичним навантаженням і забезпеченням зміцнення свого здоров’я. Збільшення рухової активності дітей сприяє не тільки зміцненню їх здоров’я, підвищенню опору захворюванням, але й всебічному розвитку, покращенню працездатності.

Аналіз наукових досліджень [2, 4, 6] дав змогу виокремити умови формування мотивації молодших школярів до рухової активності засобами фізичного виховання:

1. Вдосконалення та розширення змісту навчально-тренувальних занять з фізичної культури.

Для появи в дитини потягу до здійснення рухової активності для зміцнення здоров’я, необхідним є застосування музичного супроводу, ігор, змагань, урізноманітнення вправ. Використання ігрового методу під час занять стимулює розвиток творчих здібностей дітей, сприяє виробленню інтересу до виконання подібних вправ поза межами школи. Діти починають самостійно вигадувати нові вправи або модифікувати ті, що побачили на уроці.

Необхідним є включення в навчально-тренувальні заняття вправ, виконання яких потребує задіяння усіх груп м’язів і які спрямовані на розвиток фізичних якостей.

Також позитивний вплив справляє залучення молодших школярів до парного виконання вправ, адже уроки фізичної культури надають можливість для розвитку в учнів почуття колективізму, зміцнення товариських стосунків. Коли дитина отримує напарника для виконання певної вправи, вона розкривається по-новому, починає докладати більше зусиль, почуває себе більш піднесено.

2. Урахування інтересів і потреб учнів, їх індивідуальних особливостей.

Мотивацію учнів початкових класів до рухової активності можна значно підвищити, якщо враховувати їх особистісні характеристики і психологічний стан. Обирати важелі впливу на свідомість учнів необхідно в залежності від їх рис характеру, психологічних особливостей поведінки. Одним із важливих компонентів навчальної мотивації постає інтерес, необхідною умовою формування якого є надання учням під час занять фізичною культурою можливості показати свої здібності та вміння [3, с. 142]. Зокрема, дотримання  принципу особистих рекордів сприяє підвищенню в учнів почуття успіху, додає впевненості у своїх силах.

3. Виховання звички до активного відпочинку.

Під час активного відпочинку організм людини отримує необхідний енергообмін із середовищем, досягає не тільки фізіологічної, а й духовної рівноваги. Сюди відносяться походи, екскурсії містом, велосипедні прогулянки, теніс, катання на роликах тощо. Виробленню звички до активного відпочинку, насамперед, сприяє залучення батьків до рекреативної діяльності в межах позакласної виховної роботи. Їх позитивний приклад значить для дитини значно більше, ніж привчання. Тому для педагога необхідною є робота з роз’яснення батькам важливості виховання в дітей позитивного ставлення до збереження свого здоров’я.

4. Організація раціонального режиму навчання і відпочинку.

Раціональним є такий режим роботи учнів, який створюється із врахуванням законів діяльності вищої нервової системи добових біоритмів і вікових можливостей. Тому важливим є чергування навчальної діяльності й фізичних вправ у поєднанні з іграми.

Дотримання означених умов забезпечить підвищення ефективності фізичного виховання, зацікавленості учнів у заняттях, потреби у виконанні фізичних вправ у вільний час.

Отже, фізичне виховання молодших школярів відіграє вирішальну роль у формуванні їх поглядів на власне здоров’я, мотивації до рухової активності. Створення в учнів стійких мотиваційних установок можливе лише за умови відповідального ставлення їх наставників до своїх обов’язків, запровадження інноваційних форм та методів роботи, що й забезпечить спрямування учнів на дотримання здорового способу життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Винник В. Д. Особливості формування інтересу та мотивації до занять фізичним вихованням. Теорія та методика фізичного виховання. 2010. № 12. С. 39–42.
2. Долженко Л., Погрєбняк Д. Формування мотивації до рухової активності студентської молоді з різним рівнем фізичного здоров’я. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2014. № 4. С. 52–56.
3. Закопайло С. А. Формування мотивації та інтересу в учнів загальноосвітніх шкіл до занять фізичною культурою. Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 2015. Вип. 8. С. 140–146.
4. Олексієнко Я. Формування мотивації до занять фізичною культурою у школярів – запорука зміцнення їхнього здоров’я.
5. Указ Президента України №894/2019 «Про невідкладні заходи щодо покращення здоров’я дітей». URL : https://www.president.gov.ua/documents/8942019-30949.
6. Франків Є. Є., Григус І. М. Мотивація рухової активності школярів. Теорія та методика фізичного виховання. 2012. № 06. С. 15–18.