Thomas Betterton’s an Ideal Model for actors - Томас Беттертон — ідеальний приклад для акторів

Thomas Betterton, the leading actor of the second half of the 17th century, appeared first on the London stage in 1660.

An original and inventive actor, he was greatly admired in his own days by many of his contemporaries.

He was Macbeth, Henry VIII, Mercutio, King Lear, Othello and Brutus.

Betterton’s admirers endowed him with the great virtues: passionate feeling, variety in characterization and judicious use of the voice instead of exhibitions of lung power for easy applause.

Dignity in his work and personal life made Betterton the model for actors.

Many observers were impressed by Betterton’s acting in specific scenes.

Richard Steele, in “The Tatler” described a few important moments in “Othello”, while “The Laureat”, in 1740, quoted the memories of an old playgoer who remembered Betterton’s Hamlet upon meeting the Ghost.

One of Betterton’s admirers wrote about Mr. Betterton’s performing this part of Hamlet: he has observed the actor’s countenance in the Scene of the fourth act when his Father’s Ghost appears.

Through the violent and sudden emotions of amazement and horror it turns instantly on the sight of his Father’s spirit, as pale as his neckcloth.

You can imagine well enough what loud applause accompanied this exit!

Томас Беттертон, видатний актор другої половини 17 століття, уперше з’явився на лондонській сцені в 1660 році.

Оригінальний і винахідливий актор, він захоплював у ті дні своїх сучасників.

Він був у ролі Макбета, Генріха VIII, Меркуціо, Короля Ліра, Отелло і Б рута.

Шанувальники Беттертона наділяли його величезними достойностями: палкість у почуттях, розмаїтість у характеристиці і розважливість у використанні голосу замість показу сили легень.

Почуття власної гідності, а також його особисте життя зробили Беттертона зразком для акторів.

Багато шанувальників було під враженням від гри Беттертона в окремих сценах.

Річард Стіл у «Татлер» описав декілька важливих моментів у «Отелло», у той час як «Лоурит» у 1740 р. посилався на спогади старих шанувальників театру, що пам’ятали Беттертона в ролі Гамлета, особливо в сцені зустрічі з Примарою.

Один із шанувальників Беттертона писав про те, як Беттертон виконував роль Гамлета: він спостерігав за виразом обличчя актора в сцені четвертого акту, коли з’являється Примара батька.

Крізь палкі і раптові емоції подиву і жаху після побаченого Духа батька страх поступово опановує ним, актор стає блідим, як полотно.

Ви добре можете собі уявити шквал оплесків, що супроводжують цей вихід!