Типові помилки при проходженні сертифікації. Поради для успішного проходження.

Сертифікація – це підтвердження «третьою стороною», що вимоги дотримані, наприклад: міжнародні стандарти, галузеві специфікації чи технічні правила. Сертифікація ґрунтується на оцінці відповідності, в якій перевіряється виконання вимог. Предметом таких оцінок можуть бути, наприклад, продукти, проекти, процеси або системи управління.

Сертифікація: certus facere (лат.) = «зробити щось безпечне»

Слово «сертифікація» походить від латинського словосполучення «certus facere», що буквально «зробити щось безпечне». «Зробити щось безпечним» виражається в підтвердженні або декларації того, що оцінка відповідності показала відповідність певним вимогам, наприклад, шляхом зовнішнього аудиту. Зовнішнім доказом сертифікації є відповідний сертифікат.

Невміння зацікавити

Чи запитували ви у школярів, які предмети їм подобаються більш за все і чому саме? Більшість з них відповість, що найулюбленіші є ті, де вчитель уміє цікаво розповідати.

Справжній професіонал знає значно більше за програмний матеріал з підручника, а талановитий учитель не лише володіє знаннями і захоплюється своїм предметом викладання, а й уміє зацікавити ним своїх учнів! 

Порада: Щоб школярі не втрачали інтерес до вашого предмету, під час уроків окрім програмного матеріалу розповідайте цікаві факти чи історії з теми, яких немає у шкільному підручнику. Якнайкраще робити це у форматі сторітелінгу.

 Відсутність зворотного зв'язку від класу

Деякі вчителі настільки захоплються тим, про що розповідають, що не завжди зважають на реакцію класу. А якщо учні не є активними учасниками освітнього процесу, вони втрачають зацікавленість. До того ж, зворотний зв'язок дозволяє вчителю розуміти, наскільки добре учні засвоїли навчальний матеріал. 

Порада: Пояснюючи тему уроку, постійно залучайте клас до діалогу, ставлячи запитання. Також ефективним способом отримання зворотного зв'язку є прийоми рефлексії. Більш детально про них ви можете почитати у окремих матеріалах: 

• 8 прийомів для рефлексії освітнього процесу
• Як швидко отримати зворотний зв'язок від учнів наприкінці уроку
• 7 прийомів рефлексії з учнями початкових класів

Неврівноваженість

Кожен день з життя вчителя сповнений стресом. Це факт! Але саме вміння миттєво та врівноважено на нього реагувати відрізняє справжнього педагога від посереднього учителя.

Чи доводилося вам зіштовхуватися з хамством? Чути на свою адресу образу від учнів? Ймовірніше, кожному! І саме від реакції вчителя залежить, чи повториться подібний інцидент у подальшому. 

Порада: Що б не трапилось, докладіть максимум зусиль, щоб не дозволити емоціям узяти вгору. Ваша реакція має бути виваженою, відповідною до ситуації та конструктивною.  

Одноманітність навчального процесу та монотонність голосу

Якщо учні, щоразу заходячи у кабінет, прогнозують, що на них чекає (наприклад, перші 10 хвилин учитель буде когось сварити за поведінку, потім пів уроку читатимемо підручник, а останні 10 хвилин буде тест – і так щоразу) і все це супроводжується однотонною розповіддю, то про їхню зацікавленість на уроці не йтиметься.

Беземоційність вчителя та одноманітність у кращому випадку викликають у школярів сонливість та бажання займатися на уроці своїми справами.

Порада: Залучайте під час уроку нові навчальні прийоми, сучасні освітні інструменти та, окрім вправ репродуктивного рівня, пропонуйте учням виконання творчих завдань (багато ідей для натхнення можна знайти, натиснувши на посилання). 

Пам'ятайте, що ефективність уроку багато в чому залежить від форми подачі матеріалу. Тож намагайтеся ставити акценти та під час уроку розповідати не монотонно, а помірно емоційно.

Неорганізованість

Якщо вчитель хоче, щоб учні виконували його вимоги на уроці, у першу чергу він сам має бути надзвичайно організованим. 

Плани уроку для всіх класів в одному зошиті; оцінки школярів на окремих аркушах, які губляться; домашні завдання, які задаються, але не обов'язково перевіряються; відсутність чітких вимог до учнів – сподіваємося, що це не про вас!

Звісно, учитель не робот, який виконує все за узгодженим алгоритмом, але, якщо не вдається організувати себе, про інших годі й сподіватися.

Порада: Ретельно плануйте кожен урок, будьте послідовними, слідкуйте за своєчасним охайним веденням документації та дотримуйтесь своїх обіцянок. 

 Занижена самооцінка або навпаки самовпевненість та неповага до учнів

Щоразу заходячи в новий клас, учитель мов відкриває клітку з тиграми. І чи вдасться «приборкати» учнів або вони не будуть сприймати та поважати «дресирувальника» – залежить саме від педагога.

Порада: Пам'ятайте, що у будь-якому випадку перед учнями ви маєте абсолютну перевагу – життєвий досвід. Ви вже колись були і дитиною, і підлітком, і стали дорослою людиною. Тому ви краще можете зрозуміти школярів та передбачити їхню поведінку, ґрунтуючись на власному досвіді.

При цьому при взаємодії зі школярами намагайтеся дотримуватись моделі спілкування не просто «дорослий – дитина/підліток», а «особистість – особистість». 

Найефективніший спосіб домогтися поваги учнів – триматися гідно та ставитися з повагою до них. Адже у чомусь ви кращі і розумніші за них, а у чомусь – вони кращі за вас. І це нормально.

 Небажання вчитися новому

Пропрацювавши декілька років, вчителі знають програмний матеріал бездоганно. А учні, щоразу стикаючись з ним вперше, завжди припускаються помилок. Це підсвідомо створює умови для професійної деформації вчителя та закріплення хибної думки щодо його знань та майстерності. 

Порада: Щоб не потрапити у цю психологічну пастку, намагайтесь постійно вчити щось нове та застосовувати здобуті знання на практиці. Слідкуйте за освітніми тенденціями, удосконалюйте свою майстерність та залучайте досвід колег.