Тоталітаризм в Італії

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІХАРКІВСЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №155 Тоталітаризмв ІталіїПрактична робота за темою: Виконано учнем 10 класу: Шалигіним Володимиром. Перевірив вчитель: Возний Ігор Васильович. Харків 2021

Зміст2) Історія4) Масштаби репресій і жертв італійського фашизму1) Вступ5) Расизм6) Висновок7) Джерела3) Фашистський режим Б. Муссоліні

ВступІталія вийшла з Першої світової війни сильно послабленою. Правлячі кола не домоглися здійснення своїх територіальних вимог. Колишні союзники зробили усе можливе, щоб урізати територіальні домагання Італії. Вона не одержала ані Далмації, ані Фіуме, що було однією з головних цілей у війні. Вона була «Переможеною серед переможців». Утворилися настрої реваншизму та національного самолюбства, активізувався радикальний робітничий і селянський рух (це було зумовлено падінням довіри до уряду)1920р. Чорносорочники починають дестабілізацію внутрішньої ситуації через погроми і терор. Влада не чинила жодного опору і навіть заохочувала фашистський рух. Беніто Муссоліні у статті  «Доктрина фашизму», що була підготована для «Італійської енциклопедії» й побачила світ у 1932 році писав:«Фашизм не був породжений якимсь ґрунтовно розробленим вченням; він народився з бажанням діяти і від самого початку був не стільки теорією, скільки практикою; це була не звичайна політична партія, а навіть перші два роки опозиція усім політичним партіям і власне живий рух...»

Історія. Перші фашистські організації з'явилися в Італії в 1919 році. Вони були сформовані як напіввійськові дружини колишніх фронтовиків і називались «фаші ді комбантіменто», тобто з'єднання військовиків. Їхня назва дала найменування усьому фашистському рухові. Підтримані великим капіталом, італійські фашисти розпочали боротьбу за владу. Вони висунули програму, обіцяючи восьмигодинний робочий день, республіканський лад і соціальне страхування. Оскільки Італія була аграрною країною, Муссоліні обіцяв селянам провести аграрну реформу і дати землю. 24 жовтня 1922 р. у Неаполі розпочався з’їзд фашистських союзів. На з'їзді Муссоліні в ультимативній формі зажадав від уряду надати фашистам п'ять міністерських портфелів і керівництво комісаріатом авіації. Того ж дня фашисти розробили план захоплення влади:27 жовтня — загальна мобілізація фашистів;28 жовтня — атака на головні центри країни. Три колони сквадристів — членів фашистських бойових загонів — повинні були увійти до Рима, висунути уряду ультиматум та заволодіти головними міністерствами. Під час фашистського «походу на Рим» кабінет міністрів пішов у відставку, але заздалегідь затвердив і розіслав на місця декрет про облогове становище, за яким армія отримала необхідні повноваження наведення порядку. Проте король, Віктор Еммануїл IIІ, відмовився підписувати цей декрет і призначив Муссоліні прем'єр-міністром. Муссоліні прибув до Риму. Італійські фашисти прийшли до влади.

Фашистський режим Б. МуссолініВідразу після перевороту, з’явилися 2 нових державних інститути: «велика фашистська рада» та «добровільна міліція національної безпеки» ВРФ контролювала законопроекти перед внесенням їх до парламенту, діяльність самого уряду. Створенням ДМНБ Муссоліні прагнув домогтися переваги виконавчої влади. У січні 1925р. Муссоліні, виступаючи у парламенті, висунув гасло: «Вся влада фашистам!» і провів низку законів, які обмежували демократичні права. У той період було видано закони про чистку державного апарату від «підозрілих елементів» про заборону всіляких асоціацій, що не контролюються фашистською партією, про право префекта номери газет. Особливе місце посідав закон від 24 грудня 1925р. Про права прем’єр міністра. Згідно з цим законом, керівник уряду звільнявся від відповідальності перед парламентом і не був зобов’язаний подавати у відставку в разі висловлення вотуму недовіри. В основу економічної політики фашистів було покладено ідею створення «корпоративної держави» на засадах «класового миру», основи корпоративної системи були закладені законом від 3 квітня 1926 р., що затвердив контроль уряду над профспілками. Принципи фашистського класового співробітництва і корпоративної системи визначала «Хартія праці», опублікована 21 квітня 1927 р. У хартії були сформульовані функції і завдання підприємницької організації і профспілок. Вона оголошувала «приватну ініціативу» «найбільш дієвою і корисною зброєю національних інтересів». Після замаху на Муссоліні, 5 листопада 1926 р. було видано закон про розпуск усіх «антинаціональних» партій, чим формально завершився перехід до однопартійної системи.

Для виховання молоді у фашистському дусі створювались масові молодіжні організації. Прищеплювався культ сили і волі. Насаджувався культ особи Муссоліні. У 1929 р. Муссоліні підписав з главою католицької церкви папою Пієм XI Латеранську угоду про взаємну підтримку і спільну боротьбу проти демократичного руху. Ватикан було визнано суверенною державою. Католицизм став офіційною релігією фашистської Італії. Хартія праці

Масштаби репресій і жертв італійського фашизму. До і після 1922 року фашизм в Італії заборонив опозиційні партії, посадив до в'язниці їх лідерів, убив від 2000 до 3000 політичних опонентів, заборонив незалежну пресу, ліквідовуватися не фашистські профспілки, порушував власні закони, спонсорував таємну поліцію, і заохочував італійців доносити на один одного . Протягом фашистського правління в Італії антифашисти різної орієнтації могли бути покарані попередженнями або домашніми арештами, примусовими посиланнями в невеликі міста або острова в Середземному морі. Законодавством також було запроваджено смертну кару за замаху на Дуче і провідних членів королівської сім'ї. На кінець фашистського режиму в Італії таємна поліція скомпілювати досьє на 130,000 італійців. Приблизно 13,000 опонентів фашизму в Італії були піддані тривалим тюремним покаранням. У мирний час Спеціальний трибунал виніс всього 9 смертних вироків, які були виконані. Вісім інших засуджених до смерті були помилувані. Ці відносно невеликі цифри репресованих політичних опонентів можуть створювати враження про фашистському режимі в Італії як про м'якій формі диктатури. Однак, згідно з дослідженнями вченого Річарда Босворза, розв'язані італійським фашизмом зовнішні імперіалістичні війни забрали життя понад один мільйон чоловік.

Расизм. Муссоліні підкреслював, що його расистські та антисемітські переконання зародилися ще в 1920-х роках, тобто до того, як до Гітлера прийшла популярність.«Я став расистом ще в 1921 році. Деякі думають, що я в цьому питанні намагаюся імітувати Гітлера, але це не так. Необхідно, щоб італійці шанували свою расу »Проте, ранній фашизм був космополітичний. Значиму частину в Національної фашистської партії і рух чорносорочечників становили євреї. Сам же Беніто Муссоліні раніше стверджував, що більшу частину в національній самосвідомості займають емоції і почуття, а не біологічний фактор. Однак в 1934 році Муссоліні заборонив книгу «Чорна любов» про роман італійки і африканця. У 1929 році при підставі Італійської Академії євреї в неї включені не були, а в 1934 році в газетах була проведена антисемітська кампанія Пізніше Муссоліні видав ряд дискримінаційних законів:19 квітня 1937 - декрет про заборону змішення з ефіопами 30 грудня 1937 - декрет про заборону змішення з арабами 5 вересня 1938 був прийнятий декрет про обмеження прав євреїв.17 листопада 1938 був прийнятий «Закон про захист раси», який забороняв змішані шлюби італійців з «неарійцями», забороняв євреям займатися викладацькою діяльністю і містити «арійську» прислугу, а також давав визначення приналежності до «єврейської раси».

пояснення антиєврейських обмежень

Висновок. Встановлення фашистської диктатури призвело до суттєвих змін в державному устрою, знищення демократичних принципів організації та діяльності державного механізму. Це виявилося в зосередженнях всієї повноти державної влади в руках фашистської верхівки на основі концентрації владних повноважень в руках лідера партії і фактичного глави держави, в централізації державного управління та позбавлення представницьких органів їх реальних повноважень (а потім і в заміні їх корпоративною системою), у встановленні терористичного режиму. Конституція не була скасована, але фактично не діяла. Оскільки король до цього часу перетворився на маріонетку фашистських ватажків, Муссоліні став фактично необмеженим главою виконавчої влади.

Джерелаhttps://ru.osvita.ua/vnz/reports/world_history/31011/ https://history.vn.ua/pidruchniki/world-history-10-class-2018-ladichenko/11.php https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-stanovlenna-ta-rozvitok-fasizmu-v-italii-25267.html https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8 C%D1%8 F%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%84%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%B7%D0%BC

Дякую за увагу!