Тоталітарні режими : державний контроль над публічним життям і суспільною свідомістю

Міністерство освіти і науки України Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №155 Харківської міської ради Харківської областіПрезентація з всесвітньої історії на тему: «Тоталітарні режими : державний контроль над публічним життям і суспільною свідомістю»Виконала: Учениця 10-А класу. Монтяненко Марія. Перевірив: Возний І. В

Зміст. ВступІдеологічні доктрини тоталітраних режимів. Однопартійна система. Партія-держава. Характерні особливості тоталітарних держав"Держава-механізм" і "держава-організм"Риси тоталітарних режимів. Висновок. Джерела інформації

Вступ. Поняття "тоталітаризм" вперше виникає в оточенні Муссоліні в середині двадцятих років. При цьому Муссоліні спирався на філософські праці одного з провідних ідеологів італійського фашизму Джованні Джентіле. Проте в Німеччині цей термін не прижився, так як Гітлер не любив запозичень і вважав за краще визначати свій режим як авторитарний. А з 1929 року, починаючи з публікації в газеті "Таймс", цей термін стали застосовувати і до політичного режиму Радянського Союзу. З політичної публіцистики цей термін запозичується в науку для характеристики фашистських режимів і Радянського Союзу. На симпозіумі, організованому Американським філософським товариством в 1939 році, вперше була зроблена спроба дати наукове трактування тоталітаризму. Так у одній з доповідей він був визначений як "повстання проти всієї історичної цивілізації Заходу."Статус же наукової концепції за цим терміном утвердилося на зібранні в 1952 році в США політологічним симпозіумом, де тоталітаризм був визначений як "закрита і нерухома соціокультурна і політична структура, в якій всяка дія, - від виховання дітей до виробництва і розподілу товарів - прямує і контролюється з єдиного центру". Взагалі ж тоталітаризм можна визначити, як суспільно-політичною лад, при якому держава повністю підпорядковує собі всі сфери життя суспільства і окремої людини. Тотальний - від латинського слова totalis — і означає загальний, всеосяжний. Саме всеосяжністю тоталітаризм відрізняється від всіх інших відомих історії форм державно-організованого насильства — деспотії, тиранії, абсолютистської, бонапартистської і військової диктатур.

Ідеологічні доктрини тоталітраних режимівІдеологічні доктрини тоталітарних режимів, як правило, містять "єдино правильні" відповіді на всі виникаючі у членів суспільства питання. Широка пропаганда цих доктрин супроводжує кожної людини протягом всього його життя. Вона починається вже з дитячого садка, продовжується в школі, у вузі, заповнює всю періодичну пресу, звучить в радіо- і телепередачах: від народження до смерті людина залишається під жорстким ідеологічним контролем. В результаті формується єдина ідеологія, якої, за задумом влади, мають дотримуватися всі без винятку жителі країни. Ця ідеологія орієнтує суспільство на якесь кінцеве і досконалий стан: "комунізм", "расово чисте суспільство", "ісламську державу" - заради досягнення якого потрібно принести якісь жертви і зазнати тимчасові незручності та обмеження в сьогоденні.

Всяка тоталітарна ідеологія містить у собі заклик, заснований на категоричне неприйняття існуючого стану речей і спрямований на завоювання світу задля побудови "світлого майбутнього". Немаловажним компонентом тоталітарної ідеології є формований їй "образ ворога", який допомагає режиму згуртувати суспільство перед міфічною загрозою з боку шкідників і диверсантів всередині суспільства або з боку зовнішнього оточення. В ім'я проголошуваних ним піднесених цілей тоталітарний режим вважає можливим систематично порушувати не тільки цивільні права, але й права людини. Центральною ідеєю тоталітаризму у всіх його різновидах стає повне підпорядкування кожної окремої людини і всього суспільства в цілому абсолютному контролю з боку державної влади.

Однопартійна система. Однопартійна система. Наріжним каменем у фундаменті тоталітарної держави є однопартійна система. Встановлення такої системи - перший крок до тоталітаризму. Політична партія, яка прагне до встановлення свого безроздільного панування, зазвичай надихається ідеєю єдиної волі класу або нації. Саму себе така партія вважає єдиним справжнім виразником цієї волі, привласнюючи, таким чином, монопольне право виступати від імені всього класу чи нації. Партія може в тактичних цілях вступати в співпрацю і утворювати коаліції з іншими політичними партіями, але справжньої її метою є не коаліція, а монополія, тому при першому зручному випадку вона безжально знищує всіх політичних конкурентів. Саме цей спосіб правління виражає протиставлення.

Тоталітарне правління не терпить ніякої опозиції, тому головною метою тоталітарних партій стає досягнення безроздільного панування над апаратом державної влади. Встановлення однопартійної системи - ключовий захід, від якої залежить саме існування тоталітарної держави. Тому, будучи раз встановленої, однопартійна система захищається всіма доступними сучасній державі силами і засобами. На кожну вимогу ліквідувати однопартійну систему і відновити демократію з притаманною їй багатопартійністю, тоталітарний режим дивиться як на пряме посягання на основи державної безпеки. Такі вимоги оголошуються антинародними і антидержавними і караються особливо жорстоко і нещадно, бо терористична диктатура не може бути міцною, якщо валиться її фундаментальна основа - однопартійна система.

Партія-держава. Суттєво важливим моментом у створенні тоталітарної держави є повне зрощення партійного апарату з державним. Завоювавши панівне становище, партія перетворює державний апарат в своє монопольне володіння, призначаючи на всі державні посади і посади своїх функціонерів. У результаті держава стає партійним, а партія - державної. Партійні вожді стають одночасно керівниками держави, поєднуючи часом по кілька вищих державних посад. Призначення на будь-яку державну посаду стає неможливим без згоди партійних інстанцій, і незабаром не залишається жодного посту, який був би зайнятий людиною, що не належить до правлячої партії. У тоталітарній державі встановлюється система, згідно з якою жоден закон, жодна постанова державної влади не можуть бути прийняті без попереднього узгодження з партійним керівництвом. Формально законодавчі акти приймаються державними органами, але по суті їх роль стає чисто декоративною. Точно так само всяка постанова місцевих органів влади має отримати попереднє схвалення регіональної партійної організації.

Таким чином, не лише виконавча, але й законодавча влада повністю підпадає під партійний контроль, і в державі не залишається жодної сфери, вільної від всепроникного впливу правлячої партії, яка зазвичай починає називати себе просто Партією (з великої літери). Формально зберігаючий поділ влади втрачає всяке практичне значення, бо в тоталітарній державі і парламент, і уряд, і суд перетворюються по суті у виконавчі органи Партії. Злиття партії з державою знаходить своє вираження в повному підпорядкуванні всіх державних структур партійним. Так, завдяки партійному контролю за призначенням усіх осіб офіцерського складу армія зі збройної сили держави перетворюється на збройну силу партії. Правоохоронні органи держави починають виконувати функцію партійних, а всі виступи проти Партії зводяться в ранг державних злочинів і стають кримінально караними. Державний бюджет фактично перетворюється на партійну касу, а всі ресурси держави стають, по суті, ресурсами партії і витрачаються на розсуд партійних функціонерів без яких би то не було санкцій державної влади.

Характерні особливості тоталітарних держав. Наявність збігів у способах організації та функціонування влади дозволяє говорити про те, що незважаючи на відмінність ідеологій, а іноді й на непримиренну ворожнечу між ними, тоталітарні держави подібні за своїм політичним структурам і методів управління. Ця схожість виявляється в спільності таких ознак: Насильницьке встановлення однопартійної системи, коли всі політичні партії, крім панівної, усуваються з політичної сцени, після чого монопольне право на державну владу закріплюється за однією єдиною партією, як правило, очолюваної лідером харизматичного складу;Зрощування панівної партії з державою, коли партійні органи здійснюють повний контроль над органами державного управління або повністю підміняють їх, беручи управління безпосередньо на себе;Уніфікація суспільного життя, коли всі незалежні громадські організації розпускаються, а залишаються і створюються лише такі, в яких забезпечується монопольний вплив правлячої партії та її ідеології;Встановлення авторитарного способу мислення, коли які б то не було дискусії з суспільно-політичних питань категорично забороняються, ідеологія правлячої партії оголошується єдино вірним вченням, а вищим авторитетом по усіх без винятку питань проголошується партія і її черговий вождь;Створення потужного репресивного апарату, спрямованого на придушення всякого реального і навіть потенційного опору режиму, широке застосування превентивних репресій, спрямованих не тільки проти окремих особистостей, а й проти цілих класів населення або навіть цілих народів;Встановлення всеосяжного контролю над усіма засобами масової комунікації та інформації пресою, радіо, кіно, телебаченням.

"Держава-механізм" і "держава-організм"За своєю структурою тоталітарна держава є найдосконалішою і найжорстокішою політичною системою, призначеної для придушення людської особистості і народу в цілому. Вона нагадує добре вивірений механізм, що працює безвідмовно і точно, поки його ланки справні, а їх взаємодії ніщо не заважає. Однак виключно тісний взаємозв'язок всіх ланок політичної організації тоталітарної держави робить його вельми чутливим навіть до самих незначних збоїв і порушень. Тоталітарна держава виглядає монолітним і твердим, але його твердість може бути оманливою, подібно тендітної твердості скла. Через колосальні внутрішніх напружень і занадто жорсткого зчеплення частин державного механізму навіть незначні порушення в одному його ланці загрожують цілісності всієї системи. Звідси постійний страх і викликана цим страхом нещадна жорстокість тоталітарного режиму до всіх проявів незгоди. Звідси різка нетерпимість до лібералізму, багатопартійності, плюралізму, бо для тоталітаризму смертельно небезпечно все, що складає основу нормального життя правової держави.

Самі елементарні в умовах ліберальної демократії висловлювання громадян з питань політики і права, економіки та моральності, з якими можна погоджуватися чи ні, але за які нікого не засуджують і не притягують до відповідальності, тоталітарним режимом розглядаються як тяжкі політичні злочини, які загрожують безпеці держави. Буквально всьому тоталітарний режим може надати політичне значення, засуджуючи людини за довге волосся або вузькі брюки не тому, що вони небезпечні самі по собі, а тому, що в самому факті самостійного рішення навіть таких незначних питань вбачається політичний акт - непокора системі. На відміну від тоталітарної держави ліберальна демократія нагадує, швидше, живий організм, ніж машину. Нехай його дії не володіють такою математично вивіреної точністю, але завдяки гнучкості і рухливості частин він здатний не тільки компенсувати ті чи інші окремі дефекти, а й регенерувати втрачені або відсутні деталі, пристосовуючись до постійно мінливих умов життя. Зіставляючи два запропоновані моделі - правове та тоталітарне держави можна відзначити, що вони становлять крайні протилежні точки якогось ряду. На одному його кінці знаходиться ідеальна модель держави, в максимальному ступені пристосованого для розкриття індивідуальних особливостей кожної окремої людини. На іншому - настільки ж ідеальна модель державного механізму, повністю пригнічує особистість, що заганяє її в рамки "служіння" якоїсь глобальної ідеї. Між цими двома полюсами знаходиться досить широкий спектр політичних систем, що наближаються до того чи до іншого кінця ряду, практично ніколи не досягаючи його. Історія не знає реальних державних утворень, які були б абсолютно правовими або абсолютно тоталітарними. Але історія будь-якої держави є розвиток тенденцій, що наближають його до тієї чи іншої ідеальної моделі. І для кожної окремої людини його свідоме участь у політичному житті визначається здатністю бачити ці тенденції і своєю дією сприяти або перешкоджати їхньому розвитку.

Риси тоталітарних режимів{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Риса режиму. НімеччинаІталія СРСРОднопартійна диктатура А) ієрархічність. Б) Гітлер та Муссоліні втілювали в собі і націю, і партію, і державу ;В) Гітлер та Муссоліні – основа партії чільних елемент держави ;Г) збережено і створено ряд «дружніх» партій. А) ієрархічність була менш відвертішою;Б) імітація партійної демократії, з’їзди, вибори, керівника партії;В) вище за всі народні маси;Г) заборона політичних партій, крім КПРСПолітичний контроль. Основа – довіра або страх до лідера. Вибори – голосування заздалегідь визначених владою кандидатів. Жорстока цензура. Закони видають вождь або партія

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Риса режиму. НімеччинаІталія СРСРКульт особи «вождя»Звеличення персони;Пропаганда через скульптурні зображення , газети, нашпиговані знімками вождя, мільйонні наклади біографій;Фюрер – Адольф Гітлер. Дуче – Беніто Муссоліні«Батько народів», вождь – Йосип Сталін. Партійно-державна еліта. Основа правлячої еліти – середні класи. Основа правлячої еліти – середні класи. Мала писані і ненаписані закони. Кругова порука. Поділ на ранги

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Риса режиму. НімеччинаІталія СРСРКонтроль над економікою. Не посягали на приватну власність , але власники поставлені в такі рамки, що повинні були обслуговувати систему. Заборона приватної власностіОдержання господарства. Втрата самостійності провідними галузями господарства у виборі форм виробництва та збуту продукції;Репресії та переслідування. Гестапо (державна таємна поліція)СС ( охоронні загони)СА (штурмові загони)СД(нацистська служба безпеки)Особливий трибунал. НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ)

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Риса режиму. НімеччинаІталія СРСРВторгнення у приватне життя людини. А) Вплив на розум і почуття людини через пресу, кіно та телебачення;Б) Формування «homo totalitaricus»: віра в ідеальне суспільство. Патологічна прихильність до авторитету. Розрив з минулим. Зневага до інтелекту Покірність. Шаблоне мислення. Боротьба з «ворогами»ЄвреїЗаможні західні держави«Троцькісті»«Шпигуни»В) Головне – служіння ідеї«Тисячолітній рейх»«Великий Рим»«світова комуна»

Висновок. Проблема тоталітаризму — це, по суті, глобальна проблема. Будь-який тоталітарний режим, навіть в невеликій і далекій країні, в нашу епоху є серйозною загрозою всьому людству. Тому на зміну принципу невтручання у внутрішні справи інших держав повинні прийти — стосовно всіх країн світу без виключення — принципи пріоритету прав людини і законності міжнародного втручання у випадках масових і систематичних порушень цих прав. Усунення загрози тоталітаризму — це значною мірою проблема ліквідації величезного розриву в рівнях соціально-економічного розвитку в світі, надання відсталим країнам і регіонам можливостей підтягування до рівня передових, запобігання війнам, екологічним катастрофам. У цих цілях необхідне максимальне об'єднання зусиль всього людства. А десятки мільйонів людських життів, що є далеко неповний підсумок правління людиноненависницьких тоталітарних режимів, має слугувати пересторогою і нагадуванням людству, що може статися, коли в жертву корисливим інтересам окремих політиків приносяться загальнолюдські цінності.

Джерела інформаціїhttps://naurok.com.ua/urok-istoriya-totalitarni-rezhimi-derzhavniy-kontrol-nad-publichnim-zhittyam-i-suspilnoyu-svidomistyu-152923.htmlhttp://bnvo.com.ua/uk/content/https://stud.com.ua/36533/politologiya/harakteristika_totalitarizmu_politichnogo_rezhimuhttps://uk.wikipedia.org/wiki

Дякую за увагу !