Трагічний і героїчний пафос козацьких пісень «Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою»

Трагічний і героїчний пафос козацьких пісень Автор ресурсу. Ратушна Наталія Миколаївна - вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської області«Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою» Урок-подорож

Усміхніться – і до вас прийде радісний настрій. Хочу, щоб ви були впевнені в собі й задоволені собою. А людина тільки тоді може бути задоволена, коли досягає певних успіхів, долаючи перешкоди. Щоб налаштувати себе на активну роботу, проведемо аутотренінг. Прошу повторювати за мною: Я – учень. Я – творча особистість. Я – думаю, аналізую. Я – не боюсь висловлювати свої думки. Помилившись, міркую далі. На помилках учаться. Шукаю істину. Я хочу багато знати та вміти. Аутотренінг

- Уважно послухайте пісню. Про кого вона?Яке враження справила на вас ця пісня? Чому?Хто такі козаки? Що ви про них знає?

Прийом «Кластер»Воїнсолдатлицарзахисниксміливиймужнійвправнийвинахідливийпобратим(Ґронування)Складіть ґроно «Козак»

Трагічний і героїчний пафос козацьких пісень «Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою»

Сьогодні я запрошую вас у двохденну віртуальну подорож до одного із найзагадковіших місць нашої держави – мальовничого острова Хортиця, який є одним із семи чудес України, де колись існувала Запорозька Січ, щоб дізнатися  нові цікаві факти про життя козаків на Січі, їхніх керманичів та познайомитися із козацькими піснями. Заповідник «Кам'янець»Софія Київська. Собор святої Софії – Премудрості БожоїХерсонес Таврійський (Севастополь) Хотинська фортеця (Хотин)Хортиця. Заповідник серед міста. Острів Хортиця (Запоріжжя)Дендропарк «Софіївка»https://www.youtube.com/watch?v=jq. Skf. Shpw. U4 Києво-Печерська. Лавра

Мета уроку: Під час подорожі ми продовжимо знайомство із суспільно-побутовими піснями, зокрема із козацькими; ознайомимося із їхніми особливостями та мотивами, поняттям «пафос твору»; з’ясуємо пафос козацьких пісень «Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою»;- проаналізуємо та визначимо художні засоби, образи та символіку пісень;- розвиватимемо логічне мислення, пам'ять, вміння висловлювати свою думку;- будемо виховувати почуття пошани та поваги до народної пісні; почуття гордості за славне минуле України, бажання її любити, захищати; патріотичний дух незалежності.

У козацьких піснях підкреслена непокірність духу ук­раїнця, що не змирився із закріпаченням і обрав життя, сповнене тривог і небезпек, але вільне, тому й покинув рідні місця «не з добра, не з розкоші, а з великого лиха». У піснях цього циклу часто йдеть­ся не про вчинки, а про емоції героя. Вони сповнені натхнення й запальності. Ноти оптимізму, завзяття, душевного піднесення – це все ознаки пафосу. Пафос твору – піднесений настрій, пристрасне переживання в літературному творі, викликане певною ідеєю чи подією.

Славу й гордість України — Запорозьке Військо — оспівує пісня «Ой на горі та женці жнуть». Уважно послухайте пісню та дайте відповіді на питання:- Які почуття викликала у вас ця пісня?- Яким настроєм вона пройнята? - Який пафос пісні і чому? - Яким ви уявляєте козака, прослухавши цей твір?- Кого прославляє народ? - Що ви знаєте про цих історичних осіб?- Якими вони постають у творі? - Що вам відомо про мужність, героїзм, винахідливість цих людей?- Куди, на ваш погляд, йшли козаки? Що про це свідчить?- Чим пояснити те, що Сагайдачний перебував позаду війська?- Чому для Сагайдачного у поході найважливіше мати тютюн і люльку, ніж жінку?- Для чого у пісні більше уваги приділяється козакам, а не женцям?

Ой на горі та женці жнуть,А попід горою,Попід зеленою. Козаки йдуть. А попереду Дорошенко. Веде своє Військо,Веде Запорозьке. Хорошенько!Посередині пан хорунжий. Під ним кониченько, Під ним вороненький«Ой на горі та женці жнуть»Сильне-дужий!А позаду Сагайдачний,Що проміняв жінку. На тютюн да люльку,Необачний!«Вернися, Сагайдачний,Візьми свою жінку,Оддай мою люльку,Необачний!»«Мені з жінкою не возиться;А тютюн да люлька. Козаку в дорозіЗнадобиться!Гей, хто в лісі, озовися!Да викрешем огню,Да потянем люльки,Не журися!»

Історична довідка. У походах козаків на Туреччину й на Крим найбільше вславився кошовий Конашевич-Сагайдачний. Петро, син Конона, а тому званий Конашевич, родом із Самбірського повіту в Галичині. Його батько був заможним шляхтичем і хотів виховати Петра розумним чоловіком, тому віддав його до найкращої тоді школи на Україні, до Академії в Острозі. Сагайдачний вчився 8 літ і, мабуть, там дістав прізвище Сагай­дачний, тому що дуже добре стріляв із лука, а стріли ховають у са­гайдаку. По восьми роках науки Сагайдачний дістався якось у 1614 році з кількома товаришами з Академії на Січ. Там незабаром виявилося, що Сагайдачний не тільки дуже розумний і освічений чоловік, але також дуже відважний вояк у битві. Тому козаки вибрали його в 1616 році кошовим Січі і гетьманом.

Історична довідка. Сагайдачний бачив, як козаки зубожіли і як терплять через те, що король не дотримав своїх присяг. Він задумав зробити так, щоб Польща знову потребувала помочі козаків, бо таким чином думав зібрати велике козацьке військо і таки отримати від Польщі великі полегшення не тільки для козаків, але й для всього українського народу. Щоб збагатити трохи козацьку касу та й зробити козацьке ім’я славним на всю Європу, гетьман почав водити козаків на Туреччину й на кримських татар. На нових чайках-човнах він кілька разів перепливав Чорне море аж до Царгорода, несподіваним нападом нищив турецьку столицю і увільняв багато козаків із турецької неволі. Таких походів робив він від 1616 року дуже багато і то на різні міста Туреччини і Криму: на Царгород, Кафу, Синоп, Трапезунд та інші.

Козаки також урятували Польщу під Хотином від турецької навали. Багато це коштувало козацької крові, а Сагайдачний скоро потім помер через ту битву. Він був тяжко ранений під Хотином і поїхав до Києва лікуватися, але даремно, бо весною 1622 року помер. Київські «братчики» і школярі влаштували гетьманові величавий похорон і поховали його в церкві Богоявленського Братства в Києві. Так помер славний і розумний кошовий і гетьман України Сагайдач­ний, що про нього і донині співається в багатьох піснях. Він щиро хотів допомогти своєму народові і за те віддав своє життя.Історична довідка

Історична довідка. У 1626 році посилає послів до Варшави наступний гетьман — М. Доро­шенко, щоб сейм затвердив ті привілеї і права, які обіцяв Сагайдачному. Та сейм наче забув про ті недавні обіцянки і зовсім відвернувся від козаків. Тоді козаки вже на власну руку починають знову походи на турків і татар. М. Дорошенко водив козаків до Царгорода — та в однім поході на Крим йому не пощастило, й він загинув у битві з татарами в 1628 році.

Історична довідка. Михайло Дорошевич Дорошенко (? — 1628) — український військовий діяч, із 1618 року — козацький полковник, реєстровий козацький гетьман (1622–1628 із перервами). Вперше згаданий у джерелах 1618 року під час походу гетьмана Петра Сагайдачного на Москву під командуванням королевича Владислава. Брав участь у поході на Москву 1618 року, в Хотинській війні 1620–1621, у Хотинській битві 1622.

Хвилюються на пагорбах дозрілі жита, черкають серпами женці, а розігнувши натомлені спини, бачать, як увесь видолинок наче зацвів червоними маками – то йде запорозьке військо. Женці ще здалеку пізнають Дорошенка, що веде козаків. Доброю посмішкою проводжають бувалого в бувальцях Сагайдачного, що їде собі, не поспішаючи, і розкурює свою знамениту люльку. Саме така картина постає із пісні.

Паспорт творуІдея: уславлення хоробрих козаків, відваги, мужності Дорошенка, Сагайдачного, козацького війська, для яких захист батьківщини, мирних женців – перш за все. Тема: зображення походу козацького війська. Літературний рід: лірика. Жанр: козацька пісня. Основна думка: уславлення відваги та моральних цінностей козаків, коли особисті інтереси поступалися перед громадськими.. «Ой на горі та женці жнуть»Пафос: піднесений, урочистий.

Епітети: «зелена гора», «веде хорошенько», «долиною широкою», «кониченько вороненький», «необачний».  Повтори: «Гей, долиною,Гей, широкою» «…Женці жнуть», «Гей…», «Під ними…», «…Необачний!» Риторичні оклики: «Веде своє Військо,Веде Запорозьке хорошенько!» «…Необачний!» «Не журися!» «Під ним кониченько,Під ним вороненький,«Сильне дужий!»Риторичне звертання: «Гей, хто в лісі, озовися!»Художні засоби: Звертання: «Гей, вернися, Сагайдачний»,«Гей, хто в лісі, озовися». «Ой на горі та женці жнуть»Антонімічні пари: «Мені з жінкою не возиться; А тютюн да люлька Козаку в дорозі Знадобиться!»Антитеза (протиставлення): «Ой на горі та женці жнуть, А попід горою,…», «… Візьми свою жінку, Оддай мою люльку,…»

«Стоїть явір над водою»Уважно послухайте пісню та дайте відповіді на питання: - Яким настроєм пройнята ця пісня? - Який її пафос? - Що можна сказати про символіку пісні і чи впливає вона на пафос? Зачитайте рядки з пісні, в яких є символи, яке їхнє значення?

Довідка. Стоїть явір над водою, в воду похилився;На козака пригодонька - козак зажурився. Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький;Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!Не рад явір хилитися, вода корінь миє!Не рад козак журитися, так серденько ниє!Ой приїхав з України козак молоденький, —Оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький. Ой поїхав на чужину та там і загинув,Свою рідну Україну навіки покинув. Звелів собі насипати високу могилу,Звелів собі посадити червону калину:— Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти,Будуть мені приносити з України вісті!

Образи-символи. У козацьких піснях посередництво природи часто подане засобами посилання пісенним героєм птаха, коня до свої родини із звісткою, запрошенням відвідати на чужині, утворюючи, таким чином, властиву для пісенного фольклору парадигму посланець – орел, ворон, кінь. Вітер – символ «живого духу», що обдаровує життям. Наші предки вважали, що явір виростає з обличчя вбитого. У народних піснях явір уживається як символ туги, печалі козака, парубка за коханою, за рідною домівкою: «Стоїть явір над водою, в воду похилився, / Молоденький козаченько сильно зажурився». Водночас це образ красеня-юнака, що на нього чекає мила дівчина – червона калина. Часом явір – ознака молодості, багатства; молодого парубка, козака. Вода. За уявленнями давніх слов’ян, вода має жіноче першоджерело. Вона народжує й годує весь світ; це одна з основних стихій, запорука плодючості. Носій чистоти духу й тіла, уособлення щастя, самого життя, але образ води – це водночас і символ згуби, забуття, загибелі. Здавна кінь вважається вірним товаришем і незамінним супутником козака. Характерним для слов’ян загалом і для українців зокрема є фольклорний мотив коня – вісника смерті свого господаря. Калина, поширена по всій Україні, відзначається зовнішньою красою, із нею порівнюють кохану дівчину. Калина несе водночас і прикмети жалю, смутку, туги за коханим. Якщо калина хитається – то дівчина сумує, коли червоніє – це чиєсь горе. Зламати калину – означає покинути кохану, а посадити на могилі – висловити жаль за покійним. Узагальнений образ птаха (птиці) в поетичній творчості сприймається як символ польоту, натхнення, духовного пориву людини і цілої нації.«Стоїть явір над водою»

Паспорт творуІдея: уславлення вірності козака своєму військовому обов’язку, патріотизму, засудження війни. Тема: розповідь про сумну долю козака, який поїхав на війну та загинув на чужині. Жанр: соціально-побутова козацька пісня. Основна думка: народ завжди пам’ятатиме тих, хто загинув заради щастя, добробуту, миру на рідній землі. Літературний рід: лірика.«Стоїть явір над водою»

Епітети: явір зелененький; козак молоденький; кінь вороненький; висока могила; червона калина. Метафори: стоїть явір; явір… в воду похилився; вода корінь миє; серденько ниє. Зменшувально-пестливі форми: явороньку, зелененький, козаченьку, молоденький, серденько, вороненький, колисоньку, родоньку. Художні засоби: Паралелізм – паралельне зображення образів людей із явищами природи: козак – явір, калиноньку їсти – приносити од родоньку вісті. Риторичні оклики: «Не хилися, явороньку, Ще ти зелененький!»; «Не журися, козаченьку, Ще ти молоденький!» «Стоїть явір над водою»

Інтерактивна гра-тренажер «Правда — неправда»

«Коло думок»«Як запорожці могли б допомогти Україні нинішній?» «Незакінчене речення»- Я сьогодні…- Найцікавішим було…- Найбільше мене вразило…- Хортиця для мене – це…

Шкала сприйняття матеріалу уроку. Знайомлячись із козацькими піснями, я …дізнався (лася) про…уявив (ла)…зрозумів(ла), що …

Ось і завершився, любі мандрівники, наш перший день віртуальної подорожі. У народі говорять: «Той народ не має майбутнього, який не пам’ятає свого минулого». Ми повинні пишатися своєю Батьківщиною, знати її історію, звичаї, насолоджуватись красою рідної природи. Ви є нащадками славних українських козаків, тож любіть Україну, шануйте її народ. Зростайте, мужнійте, набирайтеся сил, наполегливо здобувайте знання, щоб в майбутньому їх віддати нашій прекрасній Україні. Хай кожен із вас своїми вчинками і добрими словами доведе, що козацькому роду нема переводу! https://www.youtube.com/watch?v=HWv. Sgw. Mor6 M

► Робота в парах (випереджаюче завдання) Підготуйте коротенькі повідомлення про керманичів-гетьманів Запорозької Січі: І пара – Дмитро Байда-Вишневецький; Богдан-Зиновій Хмельницький; ІІ пара – Іван Виговський; Павло Моржковський Титеря; ІІІ пара – Іван Брюховецький; Михайло Ханенко; ІV пара – Дем’ян Многогрішний; Іван Самойлович; V пара – Іван Мазепа-Колядинський; Пилип Орлик; VІ пара – Іван Скоропадський; Кирило Розумовський. Домашнє завдання

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: Література:1. Апанович О. М. Розповіді про запорозьких козаків./ О. М. Апанович .- К.: Дніпро, 1991.2. Губарев В. К. Історія України: Універсальний ілюстрований довідник. / В. К. Губарев. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008.3. Дмитровська Н., Сергійчук З. Журюсь до ваших золотих імен… // Уроки з народознавства: навально-методичний посібник. / В. К. Дмитровська. – К.: редакція часопису «Народознавство», 1995. – С34-44.4. Журавльов Д. В. Хто є хто в українській історії. / Д. В. Журавльов. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011.5. Мусан В. О. Оповідання з історії України. / В. О. Мусан. – К.: Генеза, 1997. – 231 с.6. Пометун О., Пороженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Нак. –метод. Посібник. /О. Пометун., Л. Пороженко. – К.: Вид. А. С. К., 2004. – 192 с.7. Українська література: підруч. для 7 кл. закл. загальн. середн. освіти: 2-ге видання, перероблене / Олександр Авраменко.-Київ: Грамота, 2020.-224 с.:іл.Інтернет-ресурси: URL:http://pidruchniki.com. URL:https://uk.wikipedia.org. URL:http://studopedia.org. URL:http://www.panoramio.com. URL:https://web.znu.edu.ua/herald/issues/2008/fil_2008_1_2/2008-26-06/mykytiv.pdf. URL:https://naurok.com.ua/vihovniy-zahid-horticya---odne-iz-semi-chudes-svitu-2121.html. URL:https://www.youtube.com/watch?v=jq. Skf. Shpw. U4 URL:https://www.youtube.com/watch?v=HWv. Sgw. Mor6 M URL:https://www.youtube.com/watch?v=d. Od. Ttkr. Lh. Y8 URL:https://www.youtube.com/watch?v=PEUz. UK5v. Rz. YURL:https://www.youtube.com/watch?v=Nds. IJx9fl. RQ