Трансформація української народної вишивки у сучасне мистецтво.

 

 

 

 

 

 

 

Дослідницький проект.

Трансформація української

народної вишивки у сучасне

мистецтво.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            Мета: Познайомитись із вишивкою, як видом декоративно-прикладного мистецтва. Дослідити історію вишивки взагалі та української вишивки зокрема. Дослідити значення символів у вишивки, їх використання в різноманітних обрядах.

            Вивчити  давній символом – деревом роду. Навчитися створювати власну схему до сімейного родового дерева.

 

          Етапи виконання роботи:

1. Ознайомлення творчої групи із ідеєю дослідницької роботи.

2. Окреслення теми і мети дослідження.

3. Відео-екскурсія до музею української вишивки.

4. Опрацювання теоретичного матеріалу.

5. Практична робота щодо вивчення символу «Дерево роду».

6. Створення індивідуальних схем для вишивки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Що таке рушник?

Рушник — це символ України, видбиття культурної пам`яті народу. Скільки років цюму символу? Нікто не знає. Ще з літописів відомо, що під час весняних заклинальних обрядів дерева обвішувались «убрусами». Вишиті на них символи відповідали заклинальній символіці родючості. Рушник у давнину відігравав важливу роль, на ньому вишивалися священні язичницькі зображення. Це були «язичницькі іконостаси», сповнені глибокого змісту.

Рушник супроводжував українців протягом усього життя — від народження до смерті і в радості, і в горі. Мабуть, не було жодної події в житті, жодного свята, жодного обряду  де б не був присутній рушник. Його дарували новонародженим, на ньому подавали хліб-сіль дорогим гостям, його використовували, як оберіг, їм прикрашали помешкання, їм користувались в повсякденному побуті… Ну і, звичайно, без нього не відбувався такий чудовий обряд, як весілля.

Сьогодні мало хто знає, що на весіллі використовувались близько 30 різних рушників. Сучасні наречені використовують лише рушники під коровай, на образи для благословення та звісно ж під ноги. Це головний рушник,  на якому молоді люди поєднують свої долі.

У цього рушника є чоловічий і жіночий бік. Коли дівчина починала вишивати весільний рушник, свою частину вона шила, а частина нареченого дошивалась перед весіллям.

 

 

 

 

З боку нареченої вишивались лілії – символ чистоти та привабливості. Троянди – символ відродження, символ сонця. Калина символізує жіночу красу, здоров’я.

З боку нареченого частіше за все зображували виноград – символ багатства та дуб – символ мужності.

Рушник обов’язково повинен бути іменним. На рушнику розташовують венці з ініціалами наречених.

Ще можно розробити схему бордюра і зашифрувати в ній дату народження нареченої і нареченого. Для цього є спеціальні знаки.

На рушнику також зображують павичів – птахів сімейного щастя. І вони оберігають найдавніший символ – дерево роду. 

Дерево росте з горщика, що уособлює основу родини, і має 2 вузла – батьківський і дочірній. Якщо це дерево нареченого, на верхівки шиють 2 хрестика, якщо нареченої – шиють петлю.

Права половина дерева – родичі з боку матері, ліва – з боку батька. Гілки вгору – живі родичі, вниз – померлі.

Під батьківським вузлом розташовуємо бабусь і дідусів. Верхні гілки – бабусі, нині – дідусі.

На центральному вузлі будуть позначені тітки і дядьки.  Трикутником позначають жінок, квадратом – чоловіків. Причому з нижнього боку ті, що старше батька чи матері, з верхнього – молодше.

Другій рівень – батьківський. Двома гілками (мабуть для симетрії) позначають батька і матір нареченої чи нареченого.

На дочірньому вузлі  позначають братів і сестер наречених. Справа сестер -     трикутниками, знизу старших, зверху молодших. Зліва – братів.