ТРАНСФОРМАЦІЯ ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ НА ЗАСАДАХ ГЕНДЕРНОГО КОНСТРУЮВАННЯ

ТРАНСФОРМАЦІЯ ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ НА ЗАСАДАХ ГЕНДЕРНОГО КОНСТРУЮВАННЯ

Наталія Мошенська,

Харківський фаховий коледж спортивного профілю

e-mail: asarova.natalija@gmail.com

Зміна парадигми сучасної освіти характеризується стрімкими та подекуди вже докорінними реформами та новаціями. Зрушення в освітній сфері, які ми сьогодні спостерігаємо, характеризують підвищення рівня ліберальності в галузі, виведення позицій толерантності, толерантного підходу на якісно новий рівень. Суттєва робота проводиться щодо формування антидискримінаційного, лояльного і, як результат, безпечного освітнього і виховного середовища.

В основу сучасної освітньої системи має бути покладена генеральна ідея, яка врівноважуватиме конфліктні ситуації в ній самій і в суспільстві в цілому. Такою єдиною ідеєю є гуманістичний світогляд, який передбачає розвиток таких якостей особистості, як усвідомлення природи і людини в їхній єдності, відмова від авторитарного, міфологічного стилю мислення, терпимість, здатність до компромісів, поважне ставлення до чужої думки, до інших культур, цінностей, вірувань [1, с.24].

Трансформація виховного середовища закладу освіти повинна відбуватися також на засадах гендерного підходу та сприяння зміні стереотипів щодо соціальних ролей жінок і чоловіків через неформальну гендерну просвіту. Основним напрямом діяльності вбачається популяризація в українському суспільстві ідей гендерної рівності, гендерної чутливості та гендерного паритету.

Однією з феміністських стратегій в галузі освіти є антропологізація знання: спроба не просто «олюднити» науку, але й «забарвити» універсальне визначення людства шляхом включення в теоретичний аналіз досвіду гендерованих суб’єктів [2, с.234]. Отже, трансформація виховного середовища закладу освіти на засадах гендерного конструювання може розглядатися як розвиток феміністських думок щодо подолання існуючих гендерних стереотипів шляхом перегляду змісту предметів, що вивчаються, рольової соціалізації, переосмислення ролі педагога, вихователя, принципів та підходів у їх роботі.

Вперше термін «гендер» запропонував до використання американський психоаналітик Роберт Столлер у своїй праці «Стать і гендер: про розвиток мужності та жіночності» (1968). Дещо пізніше у науковий обіг його ввели та соціалізували феміністські теоретики Г. Рабін, Р. Унгер, А. Річ та інші дослідники. Гендер, за своєю сутністю, це соціальна стать з притаманними їй особливостями поведінки, мислення. Вони загалом і визначають соціально-рольовий статус людини.

Гендерне конструювання в освіті має реалізовуватися, по-перше, як просвітницька діяльність у напрямку спростування існуючих статево-гендерних стереотипів, формування критичного ставлення до світу та свідомості/самосвідомості для привертання уваги до різноманітних гендерних проблем і підвищення рівня гендерної чутливості та гендерної культури різних аудиторій.

Наступним край важливим аспектом трансформації виховного середовища закладу освіти є подолання прихованого навчального плану, поняття якого було запропоновано Ф. Джексоном у книзі «Життя в аудиторіях» ще в 1968 році. Наявність прихованого навчального плану означає, що освіта, а разом з нею й виховне середовище, не є ціннісно вільними. Система діючих практичних механізмів у закладах освіти (гендерні стереотипи у зміст освіти та виховної роботи, гендерна стратифікація вчительської професії, стиль комунікації та підходи до викладання, моральні та ціннісні настанови та пріоритети та багато іншого) досить часто відтворюють гендерну нерівність суспільства та передають домінуючий гендерний порядок, разом зі стереотипами. Результати дії такого плану засвоюються непомітно, вони приховані та пролонговані: особлива міжстатева структура і стиль спілкування, відмінний за статтю добір завдань, настанов, вказівок, прикладів і ілюстрацій тощо. Прихований навчальний план конструює соціальну свідомість особистості на всіх етапах її розвитку та соціалізації. Саме на подолання цього соціального штампування повинні бути спрямовані реформи освітньої галузі.

Так, класична система цінностей, яка пропагувалася за весь час вітчизняної системи виховання, не має бути знищеною чи заміненою тотально новою саме задля цієї «новизни». Вона, радше, повинна бути трансформована на трансляцію всім учасникам освітнього процесу антидискримінаційних практик щодо расових, класових, гендерних стереотипів паралельно із засвоєнням офіційної навчальної програми.

Гендерно-чутлива методологія в освіті й вихованні на шляху гендерного конструювання має із теорії ставати практикою. Так, Рада Європи розглядає гендерний мейнстрім як одну з найголовніших стратегій у плані забезпечення гендерної рівності [3, с.10-800]. Уряд України сьогодні також зрушив з місця у цьому напрямку: розроблені та впроваджуються відповідні настанови, посилена увага до вже діючих законодавчих актів. Гендерна політика в країні, у тому числі в освітній галузі, поступово змінюється, але зміни ці поки що несистемні, обмежуються найчастіше діяльністю гендерних центрів, соціальних служб тощо. Проте їх роль поступово зростає, що свідчить про поліпшити ситуації у сфері гендерної освіти. Ухвалення Національної стратегії у сфері прав людини, яка торкнулася низки гендерних питань, зокрема в освіті, затвердження Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків до 2021 року, Національного плану дій на виконання заключних зауважень Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок, оновлення Національного плану дій «Жінки, мир, безпека» – суттєві вагомі досягнення правозахисної спільноти незалежної України.

Проте, сьогодні існує також проблема сприйняття гендерних питань українською громадськістю. «Гендеризовані» питання подекуди розглядаються як інструмент гібридної війни, «гендер – це чужоземна цінність, яку нам нав’язують» [4, с.15-256]. Але в Україні вже не викликає сумніву важливість посилення політики забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Зрозуміло, що гендерне конструювання в освіті, вихованні – це новий сучасний вектор, який намагається знайти свою нішу для прикладання у вітчизняній освітній системі, тому може бути уразливим для критики. Але саме це і стимулює подальший розвиток сфери його прикладання.

Таким чином, трансформація виховного середовища закладу освіти на засадах гендерного конструювання має, на наш погляд, наступну конкретизацію:

1. Готовність усіх учасників освітнього процесу до діалогу, його контекстуалізація залежно від специфіки закладу освіти.

2. Гендерний паритет в освітній галузі та суспільстві в цілому.

3. Антидискримінаційна експертиза освітнього та виховного контенту (у т.ч. гендерний контент-аналіз українських підручників, навчальних посібників тощо).

4. Впровадження гендерночутливої мови (відмова від мовного андроцентризму, використання наявних а утворення нових фемінітивів, застосування, за необхідності, стратегії нейтралізації граматичного роду ресурсами лексичних засобів мови).

5. Перехід від «накопичувального» способу формування моральних цінностей та світоглядних позицій у виховній роботі, їх пасивного споживання молоддю, некритичного сприйняття існуючого соціального порядку – насадження класичних гуманних, але абстрактних істин, до гендерного виміру в освіті та вихованні.

6. Системне впровадження інноваційної інтерактивної гендерної освіти, виховання, в основі яких лежить ідея Lifе Long Learning – навчання протягом життя (як формальної, так і неформальної).

7. Обмін кращими сучасними національними та світовими практиками, інформаційно-методичними ресурсами у сфері забезпечення гендерної рівності.

Список літератури

1. Зязюн І.А. Освітні парадигми та педагогічні технології у вимірах філософії освіти / І. А. Зязюн // Науковий вісник Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського. Серія: Педагогічні науки, 2011. Вип. 1.33. С. 22-27.

2. Філософія освіти: Навчальний посібник / За заг. ред. В. Андрущенка, І. Передборської. Київ: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2009. 329 с.

3. Гуменюк Б.І. Рада Європи // Українська дипломатична енциклопедія: у 2-х т./ Редкол.: Л.В. Губерський (голова) та ін. Київ, Знання України, 2004, Т.2. 812 с.

4. Гендерні стандарти сучасної освіти: збірка рекомендацій. Частина 1. / ред. рада Кікінежді О.М., Власов В.С., Магдюк Л.Б., Ладиченко Т.В. Київ, Програма розвитку ООН в Україні, 2010. 328 с.