Тренінг "Бар'єри спілкування"

ТРЕНІНГ «БАР’ЄРИ СПІЛКУВАННЯ»

 

Вправа «Знайомство» (15 хв.)

Тренер пропонує написати учасникам на бейджику своє ім’я та зобразити його символом. По черзі учасники називають своє ім’я, пояснюють його символ та відповідають на питання:

Який у Вас сьогодні настрій у кольорі та на що схожий?

 

«Алфавіт» (5 хв)

За сигналом ведучого учасники мають вишикуватися відповідно до своїх імен у алфавітному порядку.

Значення ефективного спілкування (інформаційне повідомлення - 15 хв.

 

Спілкування

– взаємодія двох або більше людей, складовими якої є обмін інформацією пізнавального або афективно-оціночного характеру; задоволення потреби людини в контактах з іншими людьми.

 

Спілкування людей між собою – надзвичайно складний процес. Неефективність у спілкуванні може бути пов’язана з повною або частковою відсутністю певного комунікативного уміння. Труднощі, які виникають у спілкуванні, можуть бути спричинені недостатнім самоконтролем, невміння впоратися з перевантаженням, імпульсивністю, агресивністю тощо. Кожний з нас вчиться володіти собою, набуваючи досвіду часто на помилках і розчаруваннях. Під час тренінгу учасники працюють над помилками, які допускають в процесі спілкування, за допомогою вправ та ігр. Це дає змогу більше практикувати, шукати ефективні форми взаємодії і не боятися «поразки».

У психології говорять про три блоки спілкування:

інформаційний (обмін комунікацією між людьми),

інтерактивний (організація взаємодії між людьми, узгодження спільних дій, розподіл функцій, а також вміння вплинути на настрій, поведінку, переконання співрозмовника),

перцептивний (процес сприйняття партнерами один одного та встановлення порозуміння між ними).

 

Бар’єри спілкування – це перешкоди, що заважають ефективному спілкуванню і спричиняють опір партнера впливові співрозмовника. 

 

Вправа «Передача інформації» (10 хв.)

Мета: показати механізми створення неефективної комунікації, виявити фактори, що впливають на спотворення інформації у процесі спілкування

Хід вправи

Учасники об’єднуються у дві групи. Члени першої групи виконують роль «телефоністів», що передають важливе повідомлення, члени другої групи – експерти. «Телефоністи» виходять за двері, ведучий зачитує їм повідомлення. Потім вони по черзі заходять у кімнату і говорять свою версію повідомлення. «Експерти» оцінюють, наскільки точно кожен передає зміст інформації. Після цього групи можуть помінятися ролями (ведучий готує новий варіант повідомлення).

Варіант повідомлення.

„Сьогодні в нас незвична погода. В мене зранку погане самопочуття і настрій, голова болить, якось усе сумно та невдало. А ще в четвер у нас контрольна робота з математики, а в неділю о 10 годині ми їдемо на виставку котів. Вона проводиться в будинку за кінотеатром “Київ”. Потрібно взяти 3 гривні і не спізнитися”.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

- чи важко було передавати інформацію?

- чи була інформація передана точно?

- що заважало передавати інформацію достовірно?

- Чому інформація спотворювалась?

- які умови впливали на процес передачі інформації?

- чи відчували ви відповідальність за достовірність інформації, переданої вами?

- до чого може призвести така ситуація в реальному житті?

 

«Таким чином, серед перешкод (бар’єрів), які заважають успішно спілкуватися, одну із найважливіших ролей відіграє те, як ми сприймаємо інформацію».

 

«СЛУХАТИ – РОЗУМІТИ – ВЗАЄМОДІЯТИ» (зосередження - розуміння – аналіз – реагування)

 

Вправа «Плітка» (5 хв.).

Двоє учасників виходять з аудиторії. Ведучий показує групі малюнок і дає завдання: передати інформацію про те, що побачили на малюнку, першому із учасників, який виходив з аудиторії. А потім він повідомляє інформацію, що почув, другому учаснику. Завданням другого учасника є графічне зображення почутої інформації.     

 

ОБГОВОРЕННЯ ВПРАВИ.

Чи справилися ми з задачею?

Яким чином ми сприйняли інформацію?

Чи вірно була відтворена інформація? Що завадило точно відтворити її?

 

Все, що ми уявляємо, формується внаслідок інформації з навколишнього світу через сенсорні канали і називається репрезентативною системою.

Аудит – прислухається до свого внутрішнього голосу, веде внутрішні діалоги, виникають труднощі у виборі із-за дискусії внутрішнього голосу (щоб прийняти рішення, потрібно припинити внутрішній діалог і прислухатися до своїх почуттів, але людина часто їм не довіряє).

Очі – рухаються вправо чи вліво по середній лінії, вниз вліво.

Мова – переважають слова: тон, крик, інтонація, гармонічний.

Вислови – «я Вас слухаю».

Голос – мелодійний, чіткий ритм - їхня гордість.

Візуал – при спілкуванні перебирає і переглядає в пам’яті картинки, щоб визначити, що відбувається зараз.

Очі – рухаються вверх і прямо (не можна ставати в цю зону при          спілкуванні, може виникнути роздратування візуала).

Мова – переважають зорові слова: «бачити», «спостерігати», «уявляти», «красиве», «прозоре».

Вислови – «якщо дивитися з моєї точки зору», «я бачу, що Ви маєте на увазі», «я вловив малюнок».

Голос – високий і злегка напружений, нерівномірний, темп швидший, ніж в аудита та кінестета.

Дії – напружують шию і плечі, щоб пригадати картинки ясніше і чіткіше; звертають увагу на колір та форми, порядок предметів.

Кінестет –  прислухається до внутрішніх відчуттів, переважає комплекс відчуттів (дотик, смак, відчуття тіла).

  Очі – рухаються вниз і вправо.

Мова – переважають слова: дихання, відчуття, напруження, контакт, рух.

Відчувають проблему, дотримуються паузи під час розмови, щоб відчути, що відбувається.

Голос – глибший, ніж в аудита і візувала.

 

Сприйняття та мислення визначають наш процес спілкування. Перекладаючи наше мислення на мову, що відповідає репрезентативній системі співрозмовника, ми можемо підсилити взаєморозуміння.

 

Наприклад:

При викладанні матеріалу вчитель, як правило, орієнтується на аудіалів (їх до 10% від усієї кількості учнів).

Кінестетів – 45%, візуалів – 45%.

Для повноцінного сприйняття інформації потрібно використовувати репрезентативну систему особистості. 

 

Вправа «Пантоміма»

Мета: розвиток навичок невербального спілкування.

Хід вправи. Ведучий пропонує одному з учасників показати з допомогою міміки та жестів слово або словосполучення, а всі інші – відгадують. Наприклад, малинове варення, важка праця, розумний чоловік, золоте весілля, справжні друзі, маленька дитина, щастя, радість.

 

Вправа «Передай уявний предмет» (10 хв.) (удосконалення навичок координації та взаємодії на психомоторному рівні, розвиток уяви та емпатії).

Один із учасників групи передає уявний предмет по колу, а сусід повторює його дію та продовжує вправу. У такий спосіб предмет обходить коло і повертається до першого гравця, який називає переданий йому предмет. Кожен з учасників називає, що він передавав.

 

ОБГОВОРЕННЯ ВПРАВИ

Які канали комунікації ми застосували? (НЕВЕРБАЛЬНІ)

 

Численні дослідження показують, що 50 % інформації передається – невербальними каналами, 40 % – тоном голосу, і лише 10 % – словами.

Невербальні канали комунікації:

•                  очі і контакт за допомогою погляду
•                  обличчя та його експресія
•                  жести
•                  пози тактильні відчуття (дотики)
•                  дистанція під час спілкування

 

ДОВІРУ ВИКЛИКАЄ СПІВРОЗМОВНИК, У ЯКОГО СЛОВЕСНА ІНФОРМАЦІЯ ВІДПОВІДАЄ НЕВЕРБАЛЬНІЙ СИМВОЛІЦІ.

 

Людина дивиться в очі своєму співрозмовнику, якщо хоче виразити свою любов і вірність або тоді, коли демонструє силу і готовність до агресії. В інших ситуаціях люди уникають прямого контакту очей.

Вираз обличчя – широко відкриті очі, стиснуті губи, нахмурені брови, промовляє крізь зуби – ознака агресії.

Миролюбивість – повіки привідкриті, на обличчі легка посмішка, брови вигнуті.

 

Поза:

•                  відкритості – долоні рук під час розмови розвернуті до співрозмовника;
•                  виразу недовіри – поза «Наполеона» - руки схрещені на грудях, що виражає психологічний захист і є перешкодою для взаєморозуміння;
•                  невпевненості – переплетення пальців рук, співрозмовник торкається спинки стільця, але не сідає; невпевненість проявляється у людей із заниженою самооцінкою;
•                  роздратування – часте покашлювання, почервоніння обличчя, потирання шиї, потилиці, волосся, мочок вух, кінчик носа; рухи мілкі та метушливі.

 

Вправа: «Повідомлення»

Група ділиться на 2 підгрупи: «клас, йде урок», «6 чол. - учень викликає вчителя з уроку»: кожен учасник з першої п/групи повинен викликати вчителя з 2-ї п/групи різними способами:

«Виклич вчителя з уроку до директора в різному стилі, з поєднанням вербальних і невербальних каналів»

• стиль «латинос»: темпераментно, швидко, гучно, енергійно і з розмахом рук. Гупотіти у двері.
• «По-естонськи»: повільно, стримано, мінімальні жести і міміка.
• Використовуючи жести і міміку.
• Нерозбірливо (дефект мови).
• З боязкістю і невпевненістю.
• Впевнено, конкретно, послідовно.

 

ОБГОВОРЕННЯ:

Які відчуття у вас були?

Чи кожного ви зрозуміли?Що від вас вимагають?

Хто з учасників найбільш спонукав вас до виконання дії і ви захотіли з ним взаємодіяти?

Що заважало вам сприйняти інформацію?Які бар’єри в спілкуванні ви відчули?

Для успішного здійснення управління спілкуванням потрібно дотримуватись правил, які дозволяють оптимізувати взаємодію «педагог – учень»:

– формуйте почуття «МИ», демонструйте спільність поглядів;

– встановлюйте особистісний контакт (візуальний, мовний, кін естетичний);

– демонструйте власне ставлення (посмішкою, інтонацією, мімікою, зміною дистанції, пантомімікою);

– показуйте яскраві цілі спільної діяльності;

– передавайте власне розуміння внутрішнього стану діяльності;

– виявляйте до них інтерес;

– створюйте ситуацію успіху.

Дотримання цих правил допомагає переборювати бар’єри у спілкуванні. 

ПІДСУМОК:

Успішне спілкування (15.хв.).

• Психологічні вміння та майстерність у спілкуванні

 (подача інформації – логічність – стиль – мова)

• Позитивна невербальна комунікація.

• Почуття емпатії та рефлексії під час ведення розмови

(актуальний психологічний стан співрозмовників – повага до поглядів, толерантність)

• Правила активного слухання.
• Комунікативна позиція «поруч» - «дорослий-дорослий», «дорослий-учень»

Основа ставлення до нас людини закладається в перші 15 секунд! Для того, щоб благополучно пройти через «мінне поле» цих перших секунд, необхідно застосувати «Правило трьох плюсів» (щоб привернути до себе співрозмовника потрібно дати йому як мінімум три психологічних плюса.

Найуніверсальніші – це:

– Посмішка,

– Ім’я співрозмовника

– Комплімент.

– Для того щоб люди хотіли з нами спілкуватися, ми самі повинні демонструвати свою готовність спілкуватися з ними. І співрозмовник повинен це бачити. Необхідна щира, доброзичлива усмішка!

 

 

Невміння подолати бар'єри, як правило, призводить до малоефективних моделей спілкування. Сукупність їх складає кілька типів:

1. «Монблан». Педагог підноситься над класом, як гірська вершина. Він відірваний від учнів, мало цікавиться їх інтересами та взаєминами з ними. Спілкування зводиться лише до інформування учнів, що зумовлює їх пасивність.

2. «Китайська стіна». Спілкування, за якого учитель постійно наголошує на своїй перевазі над учнями, виявляє до нього зневажливе ставлення.

3. «Локатор». За цієї моделі переважає вибірковість учителя в організації взаємовідносин з учнями. Він зосереджує свою увагу на групі або слабких, або сильних учнів, що руйнує цілісну й безперервну систему спілкування.

4. «Робот». Характеризує поведінку педагога, який цілеспрямовано й послідовно діє на підставі певної програми, незважаючи на обставини, що вимагають змін у спілкуванні.

5. «Я сам». Сутність її в тому, що вчитель постає в ролі головної дійової особи, нерідко гальмуючи ініціативу учнів.

6. «Гамлет». Діям такого вчителя властиві постійні сумніви: чи правильно його зрозуміють, чи адекватно відреагують на його зауваження тощо.

7. «Друг». Може спричинити для вчителя втрату ділового контакту в спілкуванні.

8. «Тетерук». Характеризує педагога, який під час взаємодії з учнями чує лише себе, не реагує на учня, не усвідомлює його переживань та потреб.